Нині навряд чи можна достеменно встановити, звідки прийшла в Україну мода на рольові ігри. Щоправда, якщо бути до кінця відвертими, для переважної більшості їх учасників це вже далеко не мода, а спосіб життя. Причому тієї пори, коли можна буде відволіктися від проблем сьогодення і стати улюбленим героєм, всі учасники чекають з нетерпінням і ретельно готуються до цього: шиють костюми, готують бойовий обладунок…
На Рівненщині літньої пори декілька разів на рік невеликий лісовий масив поблизу села Колоденка, що поряд з обласним центром, перетворюється на світ неперевершеного англійського майстра фентезі Джона Толкієна, фільми за епопеєю «Володарі перснів» якого нещодавно з великим успіхом пройшли світовими та українськими кіноекранами. Щоправда, з певними корективами. Адже не міг популярний фантаст передбачити, що поряд з його Середзем’ям виникне давньослов’янський Муром і мешканці цих двох «країн» — учасники обох команд, що беруть участь у грі — змагатимуться між собою у фехтуванні, вправності у ремеслах тощо.
Стародавній світ реальної історії Мурома і чарівної англійської легенди, населеної гоблінами, хобітами та магами, що її розповів Толкієн, втілюють у життя прихильники товариства «Русич», що виникло декілька років тому у загальноосвітній школі № 15 Рівного, коли учні одного з її старших класів захопилися творчістю англійського письменника-фантаста. На щастя, їхній тодішній класний керівник Світлана Кухарук не побачила у захопленні своїх підопічних «втечі від реалій сьогодення», а всіляко підтримала раптове захоплення школярів. Тоді й виник «Русич», у якому нині не лише школярі, а й випускники того самого класу, що започаткував «толкієнську» рольову гру: брати Кирило та Гліб Капустіни, Дмитро Потєхін, Олександр Хабаров та інші. Щодо задоволення від самого «процесу», учасники одностайно називають такий плюс, як безпосереднє спілкування з природою. При цьому «русичі» після себе не тільки не залишають сміття, а й не завдають взагалі жодної шкоди лісу. Можливо через те, що під час гри жоден з них не вживає напоїв, які «підігрівають», хіба що трохи пива. Другий плюс: удосконалення знань з історії та фольклору.
Та найголовніше, що зібрання «Русича» давно вже переросли рамки просто дитячої гри — світ Толкієна тепер відтворюють не лише підлітки, а й ті, кому виповнилося 30—40 років. І цей веселий і здоровий світ, за словами учасників гри, дає їм наснагу повноцінно прожити до наступного літа.
