1970 року біохімік Лайнус Полінг випустив книжку «Вітамін С і застуда». Він проголосив ударні дози аскорбінової кислоти кращим лікувальним і профілактичним засобом проти застудних захворювань. Але чи так це насправді і чи не помилився двічі нобелівський лауреат, бо в це свято повірив увесь світ? Проте повірили не всі, особливо в середовищі вчених. Так Роберт Дуглас із Національному університеті Австралії та Харрі Хемілаа з Гельсінського університету спробували розвінчати теорію Полінга. І небезуспішно, пише pravda.ru. Але про все по порядку. Хімічну формулу вітаміну С розшифрували 1930 року, а вже через 10 років з’явилася перша публікація про те, що аскорбінова кислота захищає від застуди. Народ якось відразу повірив у цей вітамін, і полюбив його більше за інших, мабуть, тому, що міститься він у досить смачних продуктах харчування. Але народну віру, однак, не поділяли лікарі, фахівці з живлення та представники офіційної медицини.1970 року офіційна медицина за допомогою книжки Полінга отримала удар нижче поясу, адже завдав його лауреат однієї Ленінської премії та двох Нобелівських. Полінг створив красиву теорію про особливу роль вітаміну С у житті людини, спираючись на еволюційне вчення. Свою вітамінну казку він почав відтоді, коли на землі був лише первинний бульйон, в якому плавали коацерватні краплі. Вже тоді аскорбінова кислота синтезувалася в цих попередниках живих кліток, і вона могла відігравати велику роль в їхній діяльності. Потім властивість синтезувати вітамін С передалася клітинам багатоклітинних тварин, що з’явилися в процесі еволюції. Але потім, приблизно 25 мільйонів років тому, мавпоподібні пращури людини внаслідок мутації втратили здатність синтезувати аскорбінку. А в результаті ми відчуваємо постійний брак цього вітаміну. «Я дійшов висновку, що оптимальне щоденне споживання аскорбінової кислоти для людини, яка споживає з їжею 2500 кілокалорій, приблизно 2 — 3 грама або навіть більше», — зовсім не сумнівається у своїх прикидках, пише Лайнус Полінг.
Субота, 28 грудня
