Тут проходить виставка площинної флористики Катерини Костенко та її учениць. Щосуботи відбуваються майстер-класи, на яких мисткині розказують про історію цього виду мистецтва і розкривають секрети, як збирати сировину для майбутніх картин. Можливо, не всі знають, що вишукані орнаменти, пейзажі, портрети й натюрморти, створені з засушених пелюстків квітів, листочків, травинок, тополиного пуху, можуть мати не лише високохудожню цінність, а й оздоровчий ефект. Подивився на картину — і ніяких пігулок не треба: головні та серцеві болі минають та покращується настрій.
Палітра флори не бідніша за фарби й пастель, картини з природного матеріалу можуть бути такими ж довговічними, як і традиційні полотна, але сировина для їхнього виготовлення найдешевша і найдоступніша. Годиться майже все: лушпиння цибулі й часнику, обгортки з початків кукурудзи, опале й сухе осіннє листя, пелюстки різних квітів, шкурки від банана та яблука й залишки від плодів декоративного фізалісу. Фантазії майстринь немає меж! Трошки уяви, старання, досвіду — і матимете чудову композицію. А скільки користі й задоволення може принести сам процес роботи! Спочатку прогулянка на природу і збирання матеріалу, потім така собі медитація над заготовками. Дістаєш із книги не просто пелюстку, а пам’ять про те місце, де її знайшла...
Своїм корінням мистецтво флористики сягає стародавньої Японії, звідти прийшла і його назва — ошибана. У перекладі з японської — пресовані квіти. Всім добре відомий термін ікебана. Це об’ємні букети із живих чи засушених рослин. Ошибана — розміщення рослин на площині. Цікаво, що ошибаною в Японії займалися... чоловіки. Візерунки із засушених плоских квітів зустрічалися в культурах давньої Юдеї, Єгипту вже в V-III тисячолітті до нашої ери, були вони й у трипільців. Є думка, що на магії засушених рослин добре зналися волхви.
Пізніше містичне значення цього мистецтва забули. Гербарії стали укладати з суто науковою або суто естетичною метою. У європейську моду декоративні гербарії увійшли в ХІХ столітті. Декоративні картинки із засушених квітів в овальних рамках прикрашали стіни розкішних віталень Англії, Німеччини, Франції...
1989 року при Київському міському будинку живої природи було організовано клуб «Природа і творчість», де почали проходити виставки доробок із природних матеріалів українських майстрів. У сучасній експозиції «Природа — моє натхнення» представлено картини різних жанрів: пейзажі («Рідне село», «Мокра лука», «Дорога в лісі», «Світанок на озері», «Рідна хата», натюрморти, портрети, мініатюри і навіть вітальні листівки. Немов живі, виглядають кінь, мавпа, тигр, кіт та інші друзі наші менші, виконані в техніці тополиного пуху. Чисті та світлі картини, що зображують церкви київських монастирів, викладено соломкою або листочками фізаліса, у чому переконуєшся, лише коли придивляєшся зблизька. Різнобарвність різнотрав’я, філігранна кропітка робота, відтворення настрою і злет фантазії вражають і надихають на творчість.
Катерина Костенко — за фахом перекладач. Флористикою почала займатися, вже коли пішла на пенсію. Ніні вона народний майстер декоративно-прикладного мистецтва. У її творчому доробку сотні картин, багато персональних виставок за 19 років мистецької кар’єри. Катерина Олександрівна працює в різних техніках. Вона неперевершений майстер пейзажу. Її улюблений матеріал — плоди декоративного фізалісу. У народі цю рослину називають «ліхтарики» або «волове серце». Червоні коробочки витримують у розчині марганцівки, висушують, іноді трохи підфарбовують і наклеюють на папір.
Дуже складно працювати з пухом на бархатній основі. Це той самий тополиний пух, який летить у травні-червні, забивається в рот, ніс, а ми чекаємо, коли вже пройде дощ, щоб прибив його до землі. Окрім тополиного пуху, в деяких картинах використано пух інших рослин, наприклад, із плодів ваточника. Його ще називають «лапотником». На виставці є картини й із соломки.
Пані Катерина не приховує своїх творчих секретів. Щедро ділиться ними з усіма зацікавленими. Серед її учениць чимало молоді, їхні роботи теж представлено в експозиції. У кожної — свій улюблений матеріал, стиль, манера виконання, своя улюблена тема.
— Ніколи не замислюйтесь над тим, чи маєте час для цього заняття. Хоч би куди закинула вас доля, на пустир за домом, на дачу чи на екзотичний курорт, просто візьміть із собою кілька старих книг. В них ви зможете засушити все, що необхідно для флористичної картини, — запевняє відома українська флористка Тетяна Бердник. — Зате взимку матимете такий собі шматочок літа на стіні...
