Популярний колектив стартує відразу двома прем’єрами. Лермонтовський «Маскарад» поставив режисер із Санкт-Петербурга Ігор Селін, а на сцені «Під дахом» постановник із Німеччини Георг Жено презентує «[email protected]» Бауершима.
Російська драма послідовна у своїх творчих пошуках. Одним із кредо лесинківців є збереження спадщини реалістичного театру. З одного боку, звернення до творів класичної драматургії, а з іншого — пошук сучасної театральної мови. Серед творчих успіхів можна назвати такі вистави, як «Шалені гроші» й «Вовки та вівці» О. Островського, «Кохання студента» Л. Андрєєва, «Ревізор» М. Гоголя, «Шахраї мимоволі та ін.» за А. Чеховим. У планах театру робота над «Дворянським гніздом» І. Тургенєва, а даниною українській класиці стане звернення до твору І. Франка «Заради сімейного вогнища».
«Маскарад» — масштабна постановка колективу. В ній зайняті провідні артисти трупи. Свою виставу лесинківці присвячують 190-річчю поета Михайла Лермонтова і 130-річчю режисера Всеволода. Мейерхольда. На глядачів чекає оригінальне, видовищне, сучасне трактування класики. Воно вразить своєю видовищністю, незвичайною сценографією. Хоч, не виключено, що трактування Ігоря Селіна та його команди може викликати зітхання у істориків театру. Селін — режисер покоління нинішніх 30-річних. Своєю виставою він провокує глядацьку пам’ять, влаштовуючи такий собі маскарад кліпів культури ХХ століття, а все, що належало трагічному театру, в нього розпадається на частини. У «Маскараді» досить несподіваними видаються акторські роботи Валентина Шестопалова (Арбенін), Ольги Олексій (Ніна), Романа Трифонова (Звездич), Ольги Сумської (Шталь) та ін.
До вистав, поставлених за сучасною зарубіжною драматургією, відноситься прем’єра молодого німецького режисера Георга Жено — «[email protected]» Ігоря Бауершима. Основа п’єси — реальна, трагічна історія про двох закоханих, які наклали на себе руки. В інтерпретації автора п’єса отримала романтичне забарвлення, яка подарувала героям надію на життя. Сьогоднішні Ромео і Джульєтта (Юлія та Август) — відчайдушні максималісти, які розчарувалися в житті. Але по ходу сюжету для героїв несподівано відкривається проста істина, що життя варте того, щоб жити…
У цьому сезоні в репертуарній афіші Російської драми буде кілька постановок за п’єсами зарубіжних авторів. Серед яких: І. Губач. «Наполеон і корсиканка», А. Ніколаї. «Трошки ніжності», Л. Каннінгем. «Дівичник», Д. Боргессон, А. Лонг, Д. Сінгер «Весь Шекспір за один вечір».
Київський театр ім. Лесі Українки завжди славився своїми акторськими та режисерськими індивідуальностями. З 1994 року Російську драму очолив народний артист України Михайло Резникович, який надовго пов’язав свою творчу долю з цим колективом. У даний час трупа театру (разом із Професійної студією молодих акторів) нараховує 88 чоловік. Цього року колектив вшановуватиме своїх ювілярів — народних артистів України — Мальвіну Швідлер (85 років) та Анатолія Пазенка (70 років).
Останніми роками театр успішно гастролював у Росії, Ізраїлі, Німеччині. Брав участь у кількох престижних міжнародних театральних фестивалях, зокрема, в містах: Торунь (Польща), Трабзон (Туреччина), Санкт-Петербург, Брянськ (Росія). У планах театру — продовжувати активну гастрольну діяльність.
За словами відомого російського театрознавця А. Смелянського, нинішній Театр ім. Лесі Українки — це «театр простий», тобто такий театр, який успішно об’єднує у своїй творчій діяльності традиції і новаторство, якому не чужі сміливі пошуки та експерименти в області режисури, акторської майстерності, сценографії, і одночасно — відданність принципам театру людського духу, душі людської, чому навчає сценічна школа та система К. Станіславського.
