Голландський художник, який оживив свої «об’єкти», став сенсацією. Про це повідомляють західні ЗМІ. Гігантські Animaris Тео Янсена за допомогою сили вітру можуть не лише рухатися, а й перевозити пасажирів.
Успішно закінчивши Технологічний університет міста Дельфта, ексцентричний голландець Тео Янсен несподівано для всіх захопився сучасним мистецтвом. Кілька років він писав картини, згодом зайнявся крупноформатною фотографією. У середині 80-х, в епоху загального захоплення щойно розробленими комп’ютерними іграми, Янсен полишив мистецтво і став пристрасним геймером, вигадуючи у віртуальному просторі тварин, дуже близьких за типажем до викопних і комах. Приблизно в той самий час він сконструював літаючу тарілку — навіть зумів запустити своє аматорське дітище над містом Дельфта, але, на жаль, не зняв цей політ на відео.
Саме в цей період і зародилися основні передумови для подальшої діяльності голландця, який став нині відомим на весь світ. Схильність до суто наукових досліджень і до авантюрного екстриму сприяла появі сенсаційного янсенівського продукту: рухомих Animaris (тобто тварин).
Усю теорію майбутнього об’єкту він створював на комп’ютері, так само як і в період віртуальних експериментів 80 х років. Далі — практика: вхід ідуть недорогі й, що важливо, — майже невагомі матеріали, тонкі трубки з полістиролу, поліетилену й пластмаси. Використовуючи як матрицю конкретну комаху, Тео вивчає її скелет, вагові співвідношення, спосіб пересування і трансформує цей зразок на свій лад таким чином, що іноді, дивлячись на готовий об’єкт, важко з упевненістю сказати, яка саме тварина слугувала зразком. Причина використання «архитипу» для кожної машини (які Тео охрестив new nature, або на латині Animaris) полягає в необхідності вдало адаптувати їх в реальному навколишньому середовищі. Конструюючи свої багатометрові створіння на відкритому просторі, а саме — на пляжній смузі в передмісті Амстердама, художник має враховувати всі особливості ландшафту: припливи і відпливи, штормові вітри, і головне — грунт, точніше пісок. Специфіка пляжного покриття виключає використання колеса, яке неодмінно в’язнутиме в піску. Янсен зацікавився біологією комах, які зуміли в тривалому процесі еволюції пристосуватися до пересування по сипучому й мокрому піску.
Варто пригадати, що всі фундаментальні відкриття — від батискафу до аероплану — стали результатом скрупульозного вивчення біології тварин, птахів, риб, комах, з їхньою трансформацією виду в процесі еволюції і мімікрією. У результаті своїх теоретичних досліджень художник вирішив, що по пляжу його створінням найзручніше буде пересуватися на тонких ногах комах — звичайно, чим більше ніг, тим краще для справи... Продовжуючи цю лінію, художник не полінувався прорахувати й спроектувати своїх анімаріс аж до найдрібніших деталей. Більше того, він не обмежився одиничними екземплярами (особинами анімаріс), а створив цілі «зграї». У суто візуальному, видовищному відношенні, групи штучних тварин, що самостійно прогулюються пляжем, справляють незабутнє враження. Ефект незалежного руху виникає завдяки здатності анімаріс накопичувати в собі силу вітру — в них діють свого роду природні акумулятори.
За роки роботи зі своїми рухомими об’єктами Тео Янсен досягнув вражаючих результатів. Якщо під час попередніх експериментів, як зізнається сам автор, перебої в русі траплялися кожні кілька хвилин, то останні, вдосконалені анімаріс, здатні на вільний багатометровий моціон.
Побавившись з комахами, що не приносять користі, хоча зовні й досить ефектні, Тео вирішив зайнятися чимось більш серйозним: невипадково остання його тварина суто функціональна — «транспорт у вигляді носорога». Для створення цього рухомого монстра Янсен використав стальний каркас, відповідно, й питома вага анімаріс суттєво збільшилася. Створити його без допомоги промисловості було б неможливо, що й породило тандем: Тео Янсен і голландська фірма з Heijmering Wagemakers. Вага останнього дітища винахідника-екстримала становить майже три тонни, і пересувається воно на шести кінцівках. Примусити рухатися величезний механізм може й одна людина, якщо потягне його на тросі за собою. Як правило, за погожого вітру «Носоріг» іде цілком самостійно, а в безвітряну погоду в цей «плуг» запрягається сам Тео Янсен.
Сім років сміливого експериментаторства не минули для Тео даремно. Популярність його все більше зростає, і в майбутньому Янсен має намір наділити свої створіння нервовою системою і штучним інтелектом. Кількість прихильників художника-винахідника збільшується з кожним роком, перетинаючи кордони Голландії. Невгамовного романтика, який відродив гігантських комах і палеозаврів, запрошують вести майстер-класи й лекції до Данії, Англії й Шотландії.
