Спроби стабілізувати фінансовий ринок у примусовому порядку до добра не ведуть. Історія і нумізматика знають чимало прикладів, коли благі наміри («порятунок батьківщини», одержання коштів на продовження війни...) призводили до плачевних результатів як для країни, так і для держслужбовців, що одягають тогу «рятівників нації».
19 лютого 1719 року на центральній площі Стокгольма було страчено державного міністра Королівства Швеція барона Герца. А починалося все досить благопристойно. Наприкінці 1715 року держава, знекровлена Північною війною, яка тривала вже 15 років, вирішила для продовження бойових дій одержати кошти фактично з нічого.
Фінансовий радник короля Карла XII (що зазнав нищівної поразки під Полтавою 1709 р., але який продовжував безглуздий опір широкій коаліції — Росії, Прусії, Речі Посполитій, Саксонії, Данії...) барон Герц «порадив» випустити 10 видів мідних нотдалерів із примусовим курсом обміну, прирівнявши їх до 1 срібного далера — повноцінної срібної монети.
Для нумізматів є цікавими легенди — написи на монеті, сукупність письмових знаків на монеті. Не менш цікаві для читачів легенди нотдалерів Герца. Якщо на 1-му типі цих мідних монет ми бачимо корону Швеції, то на 2-му — «Народ вірний», на 3-му — «Розум і зброя». На 5—9-му типах — зображення Юпітера, Сатурна, Феба, Марса і Меркурія. І от у січні 1719 року ми вже бачимо персоніфікацію (втілення абстрактних понять у людських постатях) надії.
На жаль, надіям барона Герца поклала край дивна загибель короля-воїна біля невеликої норвезької фортеці Фредеріксхалле 11 грудня 1718 року. Вже в лютому 1719 року уряд видав ордер на арешт барона і швидкий суд був невідворотний (безумовно, чиновники не мали наміру розтягувати в часі процес над міністром: адже вони мідні нотдалери не накопичували).
А 1721 року після підписання Ніштадтського миру (Швеція втратила майже всі свої володіння в Південній і Східній Балтиці) нотдалери без будь-якої компенсації втратили половину вартості, а невдовзі і зовсім були вилучені з обігу. Випущено їх було чимало — від 20 до 40 мільйонів. Результатом цієї афери, освяченої державою, став цілковитий розлад шведських фінансів. Утім, послідовники в Герца були (як тут не пригадати «павловську реформу» в СРСР 1991 р.), але найчастіше вони виходили сухими з води і навіть пишуть тепер дуже кумедні мемуари.
