З самого початку свого існування Великі призи, а потім і його наступник, Чемпіонат світу Формули-1, задумували як змагання не лише гонщиків, але й виробників гоночної техніки. Але технічний прогрес невблаганно диктує свої правила — вузька спеціалізація дозволяє швидше і ефективніше добитися успіху. І на даний момент лише Ferrari може дозволити собі розкіш займатися розробкою і виробництвом як шасі, так і двигуна. Але наступного року цю багаторічну самотність буде порушено — на старт Гран-прі нарешті вийде болід Toyota. Японський концерн володіє достатньою фінансовою і технічною потужністю, щоб поборотися за титул Чемпіона і Кубок конструкторів. А саме таке завдання для команди оголосив президент Toyota Motorsport GmbH (TMG) Уве Андерсон на презентації боліда команди 23 березня 2000 р. на трасі Поль Рікар.
Японські автомобільні компанії вже декілька разів намагалися увійти у Формулу-1 власною командою. В середині шістдесятих Honda після непоганого початку (що приніс першу перемогу і для Goodyear) «обпеклася» на відсутності досвіду в побудові шасі й обмежила свою присутність постачанням моторів командам, і в цьому досягла великого успіху. І все ж ідея власної команди не померла, і як тільки інтерес світових автовелетнів до Формули-1 знову посилився (повернулися Mercedes і BMW, Ford став власником Stewart), японці знов кинулися підкоряти Формулу-1. Причому здавалося, що тут Honda випередить свого споконвічного конкурента, Toyota, адже проект останніх ніяк не міг бути готовий раніше ніж 2000 р. Але події розвивалися так, що Honda вимушена була згорнути свій проект.
Здавалося б, Toyota може спокійно рухатися до мети, але у Формулі-1 новачкам ніхто зелену вулицю ніколи не давав. Заборона на використання 12-циліндрових двигунів примусила японців викинути на звалище майже готовий мотор і розпочинати проектувати знову вже V10, що відклало старт Toyota F1 на рік. Тоді команда вирішила не гарячкувати і стартувати 2002 р., а 2001 їздити разом з іншими командами по трасах Гран-прі, щоб проводити тести по «гарячих слідах». На що керівництво Ф-1 відповіло забороною проводити тести безпосередньо після Гран-прі. Але долати труднощі, що постійно виникають, якнайкраще пасує спортивному духу Toyota. А вже позитивних результатів їх подолання дуже багато: взяти хоч би три перемоги в чемпіонаті виробників і чотири чемпіонських титули в Чемпіонаті світу з ралі.
Основою для майбутніх перемог була вибрана виробнича база TMG у Колонні. Для програми Ф-1 її площа була збільшена з 18000 до 30000 кв. м Перший двигун, створений під керівництвом Норберта Крейера і Луки Мальморіні запрацював у вересні 2000 р. За створення шасі відповідає Жан-Клод Мартенс, загальне ж керівництво здійснює технічний директор Андре де Кортанзе. Дуже зважено підійшли японці й до підбору пілотів, яким доведеться цілий рік поратися з абсолютно новим болідом. У партнери дуже досвідченому гонщику Формули-1 Міке Сало (що виступав за Ferrari, BAR, Sauber, Tyrrell і Lotus) був обраний не менш досвідчений (чемпіон ALMS) Алан МакНіш. Кожному з них вже гарантовано гоночний контракт 2002 р., так що стимул для напруженої роботи є.
Сама ж презентація боліда пройшла успішно — болід під керівництвом Міки Сало без проблем проїхав декілька кіл по трасі. «Я надто щасливий, що вона поїхала. Звичайно, керування надто важке, адже машина абсолютно не налагоджена. Але це все попереду. Головне, що вона стартувала», — ділився своїми враженнями Сало. Риску під презентацією підвів Андерсон: «Це знаменний день для Toyota і для всіх нас, але тепер я щасливий і можу розслабитися, піти випити пару склянок і оглянутися назад. Я вважаю, що ми зробили солідний заділ для успішного старту наступного року».
Нехай справи у Toyota йдуть поки не зовсім гладко (недавно на тестах потрапив в аварію Сало), але ми все ж сподіваємося, що в дуже близькому майбутньому багаторічної гегемонії Ferrari і McLaren буде покладено край.
