Нові враження та роздуми щодо сайту «Україна Incognita» (incognita.day.kiev.ua) авторів та експертів «Дня» — істориків, культурологів, журналістів, музейників із Запоріжжя, Донецька, Херсона, Рівного та Черкас.
Федір ТУРЧЕНКО, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету:
— Сьогодні ми є свідками зростання інтересу в суспільстві до історії. На цьому інтересі спекулюють несумлінні політики, які, спотворюючи минуле, перетворюють його на арену суспільного протистояння. Особливо гостро це відчувається на сході та півдні України, де частина населення все ще перебуває в полоні радянських міфів. У цій ситуації важливо оперативно і доступно донести до людей слова історичної правди.
Багато років я з великим інтересом читаю статті на історичні теми, які друкуються в газеті «День». Газета дуже чутливо і сміливо реагує на запити читачів у сфері актуальної історії, й щодо цього вона в Україні просто не має собі рівних. Засвідчую, що інтерес до матеріалів цієї газети збільшується. Але ХХІ століття — доба інформаційних технологій. Молодше покоління (і не лише воно!) все більше орієнтується на мережу. Мережа поступово стає головним джерелом актуальної інформації, й разом з Тим, — ареною боротьби за історичну правду. Ця обставина перетворює новий сайт на надзвичайно важливий і своєчасний історико-просвітницький проект.
Хочемо бачити на його сторінках як загальноукраїнську, так і регіональну, зокрема, південно- і східноукраїнську проблематику. В знаннях про минуле цих регіонів ще дуже багато «білих плям». Слід їх досліджувати. Історія часто сприймається через події, які відбувалися у твоєму рідному регіоні, свідками яких були твої батьки і дідусі, твої сусіди і земляки.
Особисто зобов’язуюсь активно працювати над наповненням сайта актуальною інформацією.
Олександр БУЛИГА, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею:
— Сайт цікавий. Доробки дослідників історії підштовхнуть до осягнення нашої минувшини не лише професійних істориків, але й усіх тих, хто прагне, щоб національна спадщина допомагала творити сучасну успішну та процвітаючу Україну. Переконаний, що будуть звучати різні думки, відбуватиметься дискусія та полеміка, об’єктивно представлятимуться найрізноманітніші сторінки буття українського народу. Приємно бачити у віртуальному просторі українські музеї. До речі, з 16 до19 вересня у Дніпропетровську на базі Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького триватиме ІІІ Всеукраїнський музейний фестиваль. Це своєрідні олімпійські ігри, де здобувається досвід, відбуваються нові зустрічі, народжуються проекти. Гадаю, всім учасникам буде цікаво ознайомитися із сайтом.
Віталій МАСНЕНКО, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та етнології України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:
— Враження від нового проекту в мене в цілому позитивні, тому що для формування певної громадської думки, історичної пам’яті це, безперечно, плюс. Цей сайт стане в пригоді не тільки пересічному громадянину, а й людині, яка професійно займається історією, їй цікаво буде подивитися матеріали, які там розміщені.
Можливо, варто розширити межі публікацій. Доцільно було б говорити про розвиток української історичної думки, про те, як сприймається українська історія іншими спільнотами, спільнотами інших народів. Можна, наприклад, крім рубрики «Полеміка», створити «Діалог істориків». Причому, щоб це був діалог не лише істориків України, а й фахівців із інших країн. Зокрема, це може бути українсько-польський діалог. Важливо впроваджувати більш інтерактивні форми, щоб дискусії між тими таки істориками відбувалися в режимі — он-лайн. Щоб поставлену актуальну проблему, яка має суспільно-політичне звучання, вільно обговорювали історики, експерти, політики, культурні діячі. Щоб усе це перебувало в активному стані, а будь-хто охочий міг долучитися. Як розвиток «Інтелектуальної карти України», можливо, варто ввести рубрику, де детальніше розповідати про окремі українські регіони. Скажімо, було б цікаво, який має вигляд у загальноукраїнському контексті, як сприймається зараз і як сприймалася у ХІХ столітті чи ще раніше специфіка Галичини тощо.
Сергій ДЯЧЕНКО, старший науковець відділу історії Херсонського обласного краєзнавчого музею, історик архітектури Північного Причорномор’я, дійсний член Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з охорони пам’яток архітектури та пам’ятних місць):
— Новий сайт газети «День» «Україна Incognita» мені дуже сподобався: дизайн — просто чудовий, наповнення — вище від усіляких похвал. Відчувається, що всі матеріали дібрано професіоналами, рівень авторів дуже високий, теми добираються цікаві. Адже вся річ у тім, як реалізовано ідею. У даному випадкові — відмінно. Відчувається, що діє згуртована команда однодумців. А це завжди важливо! Безперечно, дуже цікава рубрика «Музеї онлайн». Але мені, як працівникові музею, цікаво, перш за все, ознайомитися із зібранням експонатів, а не просто подивитися добре відремонтовані музейні зали. Хочеться співпрацювати із сайтом. Адже завдяки нам, мешканцям регіонів, інтелектуальна мапа України може стати набагато точнішою.
У сайту вік новонародженого, а потенціал — колосальний. Із часом кожен знайде тут теми, які його цікавлять.
Юрій ДОЦЕНКО, поет, журналіст, культуролог, Донецьк:
— Я поважаю «День» за те, що він робить для суспільства. «Україна Іncognita», «Україна незнана» — дійсно, цікавий і важливий проект, адже є дуже багато історичних моментів, культурно важливих місцин та персоналій, доля яких забута й нівельована. У самому Донбасі можна знайти стільки всього, чого було б замало для написання однієї книги. Варто лише згадати Данила Шумука, учасника українського руху опору, члена Української гельсинської групи (УГП), політв’язня; Олексу Тихого, українського правозахисника, педагога, мовознавця, члена-засновника УГП; Аллу Горську, українську художницю-графіка; Опанаса Заливаху, «українського Пабло Пікассо»; Олега Фіалко, режисера та актора, автора документального фільму про Соломію Крушельницьку. Всі вони мають безпосередній стосунок до Донеччини. Але всі вони не є повністю відкритими не лише для східного регіону, а й для України. Про такі моменти і йдеться на шпальтах «Дня» та на його сайтах в Інтернеті. Я готовий допомагати «Дню» відшукувати нові сторінки людської історії. Багато матеріалу може запропонувати музей «Смолоскип», який працює в Донецьку.
