1. Складіть ваш рейтинг найважливіших подій у міжнародному житті в 2008 році. Які з них, на вашу думку, мають особливе значення для українського суспільства?
2. Які українські події мали резонанс за кордоном, зокрема, у вашій країні? На вашу думку, в чому змінилася Україна та українці?
3. Які сюжети, публікації, автори «Дня» запам’яталися найбільше?
4. Що б ви побажали українцям на 2009 рік?
Олена ФРОЛЯК, головний редактор інформаційної служби «ICTV»:
1. Для мене цей рік багатий на події. Саме за кілька днів до 2008 р. я з сім’єю переїхала у свій власний будинок, який ми будували сім років. Саме у цьому році я запросила до себе подругу з Ізраїлю, з якою ми не бачилися 16 років, а дружили з самого першого класу. Саме цього року я двічі побувала у Швейцарії та просто закохалася в цю країну, правда, не відпочивала і не каталася крутими схилами Альп на лижах, а працювала — була у відрядженні; але, мабуть, від цього враження були загостреніші та яскравіші, тому що треба було зробити все — і матеріал до Києва передати, і встигнути збагнути цю таку різну, але таку дружню країну.
2. Фінансова криза, вибори президента США і війна в Грузії. Саме ці події залишаться у пам’яті людей надовго, я так думаю. У філософському плані цей рік ми асоціюватимемо з переосмисленням буття, перезавантаженням економіки, геополітики, тобто 2008 став роком початку процесів, про які так давно писали футурологи.
3. «День» завжди вмів складати власний «порядок денний», власну і, не побоюся цього слова, національну верстку подій; у нього завжди свій погляд, свій рейтинг значимості й завжди «незамулені» обличчя, думки і, звісно, фотографії, у цьому ви сильні, тому будьте ще сильнішими.
4. Полюбіть себе, повірте в себе і радійте кожному моменту життя, не розпилюйтеся на дрібниці й не поводьтеся так, немов житимете 200 років. Хочете бути успішними — робіть те, чого не хочеться найбільше!!!
Богдан ЧЕРВАК, директор департаменту Держкомтелерадіо України:
1. Рік, що минув, запам’ятається небувалою в історії України концентрацією внутрішніх і зовнішніх загроз. У внутрішньому житті головна з них — параліч усіх гілок влади, який загрожує перерости у дискредитацію самої ідеї української державності. Пригадується, що керівники країни під час відзначень Дня незалежності полюбляють стверджувати, що незалежність України — це доконаний факт, який не має зворотної сили. Сьогодні дане твердження не виглядає таким безапеляційним. Незалежність України — під загрозою! І головне питання дня — не стільки подолання економічної і фінансової кризи, як збереження незалежності держави.
Не думаю, що це був вдалий рік для зміцнення міжнародного авторитету країни. Реально Україна не просунулася на шляху до Європи, натомість зроблено сильний крен у бік Росії, яка не відмовилася від імперських амбіцій. Інколи складається враження, що провідні політики й державні діячі наввипередки їздять до Москви, щоб засвідчити свою лояльність Кремлю, замість того, щоб з гідністю і гордістю відстоювати власні національні, економічні й політичні інтереси.
2. У рейтингу подій минулого року на перше місце поставив би візит в Україну Вселенського патріарха Варфоломія І. Переконаний, що ця подія у недалекому майбутньому матиме велике значення для завершення процесу консолідації традиційних українських християнських церков, а отже зміцнення духовного і морального фундаменту української нації і держави. На жаль, на тлі політичних, економічних і соціальних негараздів ми мало уваги приділяємо духовному життю українського народу. Але без сформованої духовності нації не можна збудувати сильну й заможну Україну.
На друге місце, на мою думку, претендують події, пов’язані із відзначенням в Україні і світі 75-річниці Голодомору 1932—1933 років. Незважаючи на жорстку критику Президента України Віктора Ющенка за його начебто прискіпливу увагу до цієї події, вона матиме велике значення для формування історичної свідомості українців. А це те, чого нам бракує. Це те, без чого українська нація не може відбутися як нація державна.
Врешті, на третьому місці — перемога мого сина Остапа на конкурсі, присвяченому кращому виконанню творів Олени Теліги. Остап спромігся на вірші Теліги написати мелодію у стилі панк-рок й з цією піснею перемогти на престижному конкурсі. У такий своєрідний спосіб він передав головний лейтмотив творчості поетеси: у своєму служінні народу можна бути не лише актуальним, а й цікавим, й суголосним часу. Перемога Остапа — це перемога нашої сімї!
3. «День» у 2008 році не змінив свого обличчя. І це правильно! Газета займає свою нішу не лише на рику друкованих ЗМІ, а, передусім, у середовищі інтелігенції( мається на увазі не радянське трактування змісту цього слова), яка намагається збагнути й осмислити увесь спектр української проблематики: від питань історії й культури —до актуальних питань внутрішньої і зовнішньої політики. На шпальтах «Дня» це робиться глибоко, аргументовано й переконливо. Якби наші політики так професійно підходили до своєї роботи, як журналісти «Дня», то сьогодні наші міркування та прогнози не були б такими песимістичними.
У наступному році хочу бачити свою улюблену газету кращою. А цього можна досягти за умови залучення авторів, для яких інтереси нації і держави — не гарна фраза, а сенс життя і роботи.
4. Нехай у Новому році кожен українець відчує себе господарем своєї долі на своїй землі!
