— Олегу, пригадаймо, як ви опинилися в Бельгії.
— Виступаючи у відбірному турнірі чемпіонату Європи серед юнацьких команд, ми зустрічалися з бельгійською збірною й виграли у однолітків із рахунком 2:0. Той матч склався для мене вдало, я навіть забив переможний гол. Гадаю, якраз у тому поєдинку мене й запримітили бельгійські селекціонери, котрі згодом запросили до брюссельського «Андерлехта».
— За кордоном ви перебуваєте вже впродовж трьох років. Звикли до тамтешнього життя?
— Звичайно, відчуваю себе доволі комфортно, вивчив французьку мову, але все ж ностальгія час від часу дає про себе знати.
— Що ви думаєте про рівень бельгійського чемпіонату?
— Вважаю, він досить високий. Головною його особливістю є те, що він дуже атлетичний, вимагає максимальної фізичної підготовки, боротьба йде до останніх секунд. Напевно, тому й порівнюють чемпіонат Бельгії з німецьким аналогом.
— Які завдання стояли перед клубом у цьому сезоні?
— Вийти до Кубка УЄФА. Посівши четверте місце в національній першості, ми потрапили до кваліфікаційного раунду цього турніру. Сподіваюсь, що ісландський «Лейфтюр», який дістався нам за жеребом, ми пройдемо досить легко.
— Як складаються ваші взаємини з партнерами по команді?
— Чудово. Хороші взаємини склалися з Енцо Шифо й Паром Зеттербергом, але над усе товаришую з воротарем Мілоєвичем. Він — югослав, тому швидко порозумілися.
— А в збірній України з кимось товаришуєте?
— Своїми приятелями вважаю Геннадія Зубова й Сергія Дранова. Крім того, що вони висококваліфіковані гравці, вони й товариські хлопці.
— Напевно, вільного часу не надто багато...
— Дійсно, напруженi тренування забирає й сили, й енергію, й безліч часу. Але коли випадає вільна хвилька, із задоволенням дивлюся телевізор, слухаю музику. У Західній Європі існує традиція походів до кінотеатрів, тож я там також частий гість.
— Про ваші приїзди на Батьківщину цього не скажеш...
— Так, в Україні буваю тільки під час нетривалої відпустки або виступів за національну збiрну. Звичайно, хотілося б частіше відвідувати співвітчизників, але справи в клубі зробити це не дозволяють.
— А якби вас запросили до київського «Динамо», погодилися б на перехід?
— Важко сказати. Контракт із бельгійцями у мене ще на три роки, умови цілком влаштовують... Не хочеться проміняти шило на мило.
