Iсторія Олімпійських ігор нараховує достатньо цікавих і курйозних сторінок, не завжди відомих широкому колу любителів спорту. І перед початком ігор ХХVIII Олімпіади, які стартують 13 серпня в Афінах, ми хочемо познайомити читачів із деякими з них.
ОЛІМПІЙСЬКІ СИМВОЛИ
Для нинішнього покоління олімпійців і любителів спорту такі символи Олімпійських ігор, як олімпійський прапор й олімпійський вогонь, присяга олімпійців і олімпійський девіз уже стали настільки звичними, що багато хто пов’язує їх із найпершими Іграми в Афінах у 1896 році. А насправді олімпійський прапор — біле полотнище з п’ятьма переплетеними кільцями — вперше підняли в 1920 році на VII Олімпійських іграх у бельгійському Антверпені. Там само спортсмени вперше вимовили слова олімпійської присяги, а на транспарантах уперше були накреслені слова: «Швидше, вище, сильніше», які стали девізом Олімпійських ігор. А олімпійський вогонь вперше запалили на іграх XV Олімпіади в Хельсінкі в 1952 році.
ІГРИ, ЯКІ ТРИВАЮТЬ ДОСІ
Офіційні протоколи урочистого відкриття та закриття Олімпійських ігор містять обов’язковий пункт, згідно з яким одна з офіційних осіб має в своїй промові оголосити ігри відкритими або закритими. Проте хвилююча урочистість моменту іноді вносить збій у хід свята. У серпні 1952 року в столиці Фінляндії Хельсінкі пройшли ХV Олімпійські ігри. Оголосити про їхнє закриття на урочистій церемонії мав тогочасний голова МОК Зігфрид Едстрем. Зазвичай свої промови він вимовляв без заздалегідь заготовлених конспектів, але цього разу, очевидно через важливість моменту, вирішив скористатися шпаргалкою. Підійшовши до мікрофона, Едстрем виявив, що листок із заготовленою промовою зник, що, проте, його анітрохи не збентежило. Його блискучу промову стадіон зустрів шквалом овацій, але найголовнішої фрази, — про оголошення XV Олімпійських ігор закритими, — голова МОК так і не вимовив. Отже, якщо строго дотримуватися букви протоколу, то Ігри в Хельсінкі тривають досі. А якщо не брати до уваги прикру помилку голови МОК, то найтривалішими були II Олімпійські ігри в Парижі в 1900 році, які тривали понад п’ять місяців, розпочавшись 14 травня та закінчившись 28 жовтня.
ЗАМІСТЬ МЕДАЛЕЙ... ПАРАСОЛЬКИ
Утім, Ігри в Парижі ввійшли в історію не лише як найтриваліші, але і як єдині, на яких переможців нагороджували не медалями, а... парасольками та ціпками. Та спортсмени не особливо засмучувалися. Напевно тому, що, по- перше, за модою тих часів такі «призи» були невід’ємним атрибутом кожного джентльмена. А по-друге, парасольки та ціпки були вироблені відомими фірмами-учасниками Всесвітньої виставки, яка відбувалася в Парижі того самого року.
«ФЕЙР ПЛЕЙ» І МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ
Правило чесної гри, або, як його називають, «фейр плей», вперше було продемонстроване на перших Олімпійських іграх у столиці Греції в 1896 році. Змагання у велосипедній гонці на 100 кілометрів відбувалися під променями нещадно пекучого сонця і зрештою на дистанції залишилося лише двоє спортсменів — досвідчений француз Фламан і сімнадцятилітній грек Коллетіс. І треба ж було такому статися: коли до фінішної лiнiї залишалося кілька кілометрів, у велосипеда Коллетіса раптом спустило колесо. Фламану для перемоги залишалося тільки спокійно доїхати до фінішої лiнiї, але француз не зробив цього. Навпаки, він зупинився поруч із суперником і терпляче чекав, поки той змінить шину. І лише після завершення вимушеної «технічної паузи» обидва спортсмени продовжили гонку, в якій переміг француз.
А ось на Олімпійських іграх в американському Сент-Луїсі в 1904 році стався зовсім протилежний випадок: молодий американський бігун Фред Лорц вирішив схитрувати, щоб виграти змагання із марафонського бігу. І це йому майже вдалося: хитрун фінішував першим під овації глядачів, випередивши найближчого суперника на чверть години, а донька американського президента навіть встигла вручити йому приз. Але раптом на стадіоні з’явився чоловік в автомобільному шоломі й окулярах. Протиснувшись крізь натовп і поглянувши на переможця, він здивовано вигукнув: «Та це ж той парубок, якого я щойно підвіз на своєму автомобілі!» Виявилося, що на шляху до стадіону автомобіліст нагнав юнака, який ледве перебирав ногами, і той попросив підвезти його. Природно, що справедливість одразу відновили й оголосили переможцем спортсмена, котрий прийшов другим.
ЖЕРТВА СУДДІВСЬКОЇ НЕУВАЖНОСТІ
Але, на жаль, в історії Олімпійських ігор зафіксований і випадок, коли спортсмена позбавили золотої медалі через... суддівську неуважність. На Іграх у Лос-Анджелесі в 1932 році під час змагань дискоболів француз Ноель за всіма правилами метнув диск за риску світового рекорду, показавши найкращий результат. Але судді не зарахували його через те, що... не бачили, як спортсмен метнув диск. Виявляється, вони в цей час захоплено спостерігали за змаганнями із стрибкiв з жердиною. У результаті Ноель залишився взагалі без медалі.
ПОВЕРНЕНА МЕДАЛЬ
Без золотої медалі міг залишитися і радянський весляр Віктор Іванов, який на XVI Олімпійських у Мельбурні в парі з Ігорем Булдаковим виграв гонку на двійках без стернового. Під час церемонії нагородження, коли Віктор взяв у руки розкриту коробочку з медаллю, човен гойднувся — і медаль впала у воду. Спортсмени довго пірнали, але знайти нещасливу медаль так і не змогли. Проте наступного дня до засмученого Віктора підійшов австралійський хлопчисько в супроводі матері та простяг спортсмену його загублену медаль. Виявляється, дорогою до школи Ендрю — так звали хлопчика, — подумав, що непогано було б дістати з дна медаль російського юнака, і рішуче попрямував до озера, роздягся і почав пірнати. Одна зі спроб виявилася вдалою: намацав ногою на дні медаль, затис її в кулаці та поплив до берега. На знак вдячності радянський спортсмен подарував маленькому австралійцю свій олімпійський значок.
ОЛІМПІЙСЬКІ ЧЕМПІОНИ — КІНОЗІРКИ
Сьогодні ми вже звикли до того, що спортсмен, котрий став олімпійським чемпіоном, як правило, стає й «зіркою» реклами. Але ось стати кінозірками за всю історію Олімпіад вдалося лише двом чемпіонам. Багато хто з читачів, звісно, дивився відомий американський фільм «Тарзан», головну роль у якому зіграв Джонні Вейсмюллер — олімпійський чемпіон, який чотири рази перемагав у змаганнях із плавання на Олімпійських іграх в 1924 та 1928 роках. Не менш відомий старшому поколінню й кінофільм «Серенада сонячної долини». У ньому головну роль зіграла трикратна олімпійська чемпіонка із фігурного катання — Соня Хені з Норвегії, котра ставала переможницею зимових Олімпійських ігор у 1928, 1932 та 1936 роках.
