Роман Яців уже представляв свої роботи в Луцьку, але така велика персональна виставка для нього тут уперше, виставлено 70 робіт, для чого у музеї Корсаків є великі просторі зали. Художник, мистецтвознавець, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, Роман Яців виставляється у Луцьку після інших відомих в Україні та мистецькому світі загалом художників. Його роботи дуже кольорові, яскраві, якщо говорити про них з погляду дилетанта, вони несуть людям світло і радість. Тому назва «Оптимістичні варіації» не випадкова.
Що дає Луцьку Роман Яців? І що дає Луцьк Яціву? Про це — коментар для «Дня» Зої НАВРОЦЬКОЇ, завідувачки Художнього музею Луцька.
«Сучасне мистецтво дуже багатолике, в ньому актуальність поняття «новизна» вже відступає десь дуже далеко, на маргінес. Бо все вже у мистецтві відоме, все адаптовано, є маса виражальних мов. Одна така є актуальна і неперебутня риса — це як сучасний художник адаптує ту чи іншу виражальну мову і використає її для вираження свого світобачення, свого бачення проблем, своїх естетичних, філософських переконань, спостережень за світом, за людиною, за соціумом. І шукати новизну важко, — каже Зоя Навроцька. — Музей сучасного українського мистецтва Корсаків поставив собі за мету своєю виставковою діяльністю представити і зібрати під своїм дахом, виставити, популяризувати, зафіксувати у часі і просторі те, що відбувається в Україні в тих чи інших напрямках. Ми не обираємо якогось формату суто постмодерністського чи, навпаки, пов’язаного зі старими традиціями. Все талановите, все цікаве ми намагаємось виставити, зафіксувати у часі і просторі».
Виставкова програма музею навіть цього, обрізаного карантином року, дуже насичена. Емма Авдієвська, Олександр Ройтбурд, Василь Бажай... Це дуже різні митці, їхнє мистецтво абсолютно відмінне одне від одного, але по силі і по важливості вони рівносильні. І ось Роман Яців.
«Ми навмисне запропонували персональну виставку йому, художнику, який не займається піаром, який працює в тихій оселі, який виконує масу інших занять, і мистецтво для нього — це віддушина, це ті миті заспокоєння, медитації, коли він працює, — каже Зоя Навроцька. — І цей формат мистецтва для нас також цікавий, тому що в основі цієї творчості — людина, душа, краса, умиротворення, божественний світ, обожнення природи, тобто ті миті, які є неперебутними, але, здавалося б, сьогодні вже є неактуальними. Сьогодні можна почути, що глядач чекає від художника якихось нових фонтанів, нових сплесків, нових емоцій. Яців же використовує традиційну техніку, традиційну виражальну мову, і робить це дуже лагідно, культурно, інтелігентно. Не нав’язує глядачу якісь неймовірні проблеми, переживання якихось моментів, навпаки, глядача він наповнює тією красою, яку він спроможний бачити. І, що найголовніше, яку він спроможний відобразити. Його амплуа — це абстракція. Абстракція Яціва — емоційна, кожен абстрактний образ, який зафіксований на його невеликих полотнах, має підґрунтя вражень від реального світу. Від надвечір’я, від спалахів сонця, від травинок, від озера, від далини... Його головними героями стають світанки, заметілі, от він про це. Він не претендує на відкриття нових шляхів. Він прагне відобразити красу і поділитися нею з глядачем.
Цим він цікавий не лише для лучан, а взагалі для мистецтва. Його твори експонуватися в Польщі, Канаді, і музей Корсаків був причетний до організації цієї виставки і видання альбому.
Чим цікаві ми для Яціва? Луцьк взагалі зараз цікавий для українських художників. Ми маємо велику виставкову площу, на яку прагнуть потрапити найважливіші, найвідоміші художники, вже класики і талановиті початківці. Ми маємо вже величезний список претендентів на виставки. Для Яціва цей майданчик — зала велика, виставки, які були перед ним, йому було важливим побачити себе в контексті своїх сучасників, які творять українське мистецтво сьогодні. І він виглядає на цьому фоні дуже шикарно, у своїй ніші, своїй аурі, своєму амплуа, і збагачує наше сучасне українське мистецтво».
