Грибний сезон цього року видався на диво тривалим. Уже листопад, а люди й досі носять із лісу кошики з грибами. Переважно це польські гриби, маслюки та опеньки. Білі гриби вже відійшли, хоча деяким щасливцям і досі вдається «вполювати» красенів. А дехто навіть приносить із лісу кілька лисичок — літніх грибів. Фахівці пояснюють такий щедрий врожай тим, що цього року вдало поєднались основні «грибні фактори» — тепла погода й дощі.
«Гриби люблять, коли тепло і волого», — розповідає пані Оксана, грибник із досвідом у кілька десятків років. — А ще вони люблять тишу». Жінка вправно перевіряє кошики та відра грибників-початківців, викидаючи з них не лише підозрілі гриби, а й їстівні, якщо вони застарі чи мають не найкращий вигляд. Сама пані Оксана вже понад 30 років кожної осені йде в ліс. Гриби дуже любить і розповідає, що не лише сушить, маринує та смажить їх, а й робить грибні котлети та голубці. «До перших морозів гриби ще будуть, а після — вже немає сенсу їх збирати, бо вони мерзнуть і стають водянистими», — пояснює жінка.
«Полювання» на гриби наприкінці сезону має низку переваг.
І хоча врожай, скоріше за все, буде небагатим, грибник отримує відчуття спокою та можливість насолодитися «особистою осінню».
Ліс в цей час — малолюдний і дивовижно тихий. Майже немає грибників, хоча в сезон людей із відрами і кошиками можна зустріти на кожному кроці, а вздовж лісу на трасі припарковані десятки автомобілів.
Не так багато і грибів, як на початку осені, а тому градус «грибного азарту» знижується — і «тихе полювання» перетворюється на своєрідну медитативну практику.
І тут обов’язково спрацьовує правило: як тільки перестаєш шукати гриби і просто отримуєш задоволення від прогулянки лісом — гриби вже тут як тут.
Головне, повчають грибники із досвідом, дякувати лісу за кожен знайдений гриб. Отак просто: упівголоса, пошепки, а то й подумки говорити лісові щире «Дякую!». Ліс любить вдячних гостей.
