Наприкінці минулого тижня редакція доручила нам довідатися, чим займаються кияни у вихідні дні. Місцем досліджень було визначено Гідропарк. Настрій перед походом був не радісним. Уявлялося, як двоє людей із диктофоном та фотоапаратом блукають серед зачинених торгових яток і людей без певного місця проживання. Яким же було наше здивування, коли на платформу разом із нами вийшла молода пара з лижами. Вже на території острова щільний ланцюжок людей прямував у бік моста.
Перше місце зупинки — тренажери для занять боді-білдінгом. Влітку тут потрібно стояти в черзі, щоб підійти до снаряда. Виявилося, що зима — не перешкода для справжніх культуристів. Щоб підкачати біцепси чи трицепси, потрібно лишень згребти сніг зі «станка» і постелити підстилку. В імпровізованій роздягальні під дахом половина місць було зайнято. У спортзалі під відкритим небом тренуються люди всіх вікових категорій. Олександрові Даниловичу — 65 років. Він працює інженером у Інституті геофізики і кожні вихідні приходить до Гідропарку, щоб присвятити дві години активному відпочинкові. «Ми приходимо сюди з другом. Він іде грати в футбол, а я спочатку бігаю, а потім катаюся на ковзанах і вже наприкінці качаюся», — говорить бадьорий молодцюватий чоловік, якого язик не повертається назвати дідусем. За його словами, життя в «кач- залі» починається о восьмій ранку і закінчується близько дев’ятої години вечора (майданчик добре освітлюється). Незалежно від погоди сюди приходять тренуватися і в дощ, і в холоднечу.
На межі тренажерів на гойдалці розгойдувався малюк у камуфляжі, а поруч із ним молодий батько вигулював собаку незвичної породи. Раніше Олег займався тут спортом, але цієї неділі приїхав просто подихати свіжим повітрям. Маленький Микита із задоволенням позував фотографові, в той час, як батько родини гордо розповідав про унікальність свого собаки — блакитноокої сибірської хаски Атабаски. В Україні — це дуже рідкісна порода. Басю привезли до Києва з Москви. Кумедне щеня скоро виросте в найбільш витривалого собаку півночі, пам’ятник якому встановлено в Нью-Йорку, і відстоюватиме свою честь на весняній кінологічній виставці.
У футбол грають відразу на декількох майданчиках. Одна з компаній люб’язно передала ексклюзивні права на зйомку матчу нашій газеті. Команди збираються тут постійно і грають строго за часом. Зариваючись у сніг бутсами, футболісти віддавали досить точні паси і забивали красені-голи. На це варто просто прийти подивитися, або ж влитися до гри зі своєю компанією.
На кризі гордовито сиділи традиційні для зими «пінгвіни»-рибалки. У центрі річки збираються мисливці за «крупняком» — пліткою. Ближче до берега смикають мормишку любителі йоржів. Саме біля них стоять на варті прошаки-коти. З постійних представників вусатих-смугастих нам представили рудого Боцмана. Обважнілий від подачок у вигляді дрібної рибки, кіт ледаче чекав на клювання. Щойно з лунки з’являлася рибка, Боцман тут же починав жебрати. Перед стійкою на задніх лапах можуть устояти лише найбільш жадібні рибалки. Тому «корабельний» кіт завжди ситий і задоволений.
Вивчивши особливості відпочинку «за мостом» ми відправилися на інший бік Гідропарку. Тут збираються переважно пенсіонери й любителі ковзанів. Перші збираються на лавках недалеко від метро і статечно розмовляють. Другі відправляються вглиб острова на озера. Сюди йдуть родинами з маленькими дітьми, санчатами та обов’язковими термосами з чаєм. Дорогою можна погодувати синичок. Для цього вздовж стежини висять годівниці. Але на найбільш терплячих чекає сюрприз — синички їдять просто з рук, діти радіють. На озері батьки згадують дитинство і допомагають своїм чадам ліпити сніговиків. Витвори людських рук часом набувають абсолютно несподіваних форм.
Альтруїсти, чи скоріше найвідданіші фанати ковзанів, приїжджають на озеро раніше за всіх і лопатами розчищають великі кола. Потім тут учитимуться робити перші кроки як мами, так і їхні дітлахи. Ковзанки більшого діаметра — для тих, хто впевнено стоїть на ковзанах. Ближче до обіду праця «чистильників» винагороджується цілими «хороводами» фігуристів.
Коли ми повертались до метро, нас обігнала група людей, одягнутих лише в плавки. Зіщулившись, ми поспішаємо за ними. Це «моржі» з клубу загартування організму «Нептун». Після пробіжки вся компанія збирається біля ополонки і... картина не для людей зі слабкими нервами. Дідусі, дівчата й чоловіки з головою поринають у холодний Дніпро в пошуках здоров’я. Поряд роздягається компанія вже не членів клубу, і — туди ж. Кажуть, що з кожним роком «моржування» стає все більш популярним. На засніжені пляжі приходять уже цілими родинами. Якщо й ви зважитеся на такий сміливий вчинок, то до ваших послуг пляж для ветеранів біля мосту.
Після обіду в повітрі зависає запах багаття й шашликів, на який стягуються спортсмени і не зовсім. Короткий зимовий день добігає кінця, і до Гідропарку починають з’їжджатися любителі напоїв більш міцних, аніж чай з лимоном. Якщо не хочете побачити нічне життя острова (а воно однаковісіньке в будь-яку пору року) — то саме час збиратися додому.
ДЕКІЛЬКА ПРАКТИЧНИХ ПОРАД
Якщо ви вирішили погуляти в Гідропарку, то не забудьте тепліше вдягнутися. Прихопіть із собою термос із чаєм. Не бійтеся балакати з людьми — можете довідатися багато цікавого. Чомусь красуня-зима особливо впливає на товариськість і дружелюбність. Намагайтеся виходити «на острів» у першій половині дня. Після обіду святковий настрій можуть зіпсувати п’яні, безпритульні, жебраки. І головне, забудьте про те, що о 14.00 по телевізору показують концерт Баскова. Насолоджуйтеся природою, погодою, і добрий настрій на робочий тиждень вам забезпечено.
