У цьому році відзначає своє 425-річчя найстаріший у Східній Європі вищий учбовий заклад. Це Національний університет «Острозька академія», котрий у дусі новітніх досягнень сучасної науки та педагогіки відроджує традиції заснованої князем Василем-Костянтином Острозьким слов’яно-греко-латинської академії, за образом і подобою якої виникли потім перші вузи у Києві та Москві. До ювілею у Духовному центрі Острозької академії, де після освячення буде екуменічна церква, відкрилася виставка київського художника Юрія Нікітіна.
Будучи практикуючим іконописцем й захоплюючись прийомами і образотворчими мотивами українського бароко, художник зміг створити експозицію, яка відповідає стилю інтер’єра, до того ж сюжетно відповідну духу та історії «Волинських Афін». Юрій Нікітін давно знайомий iз Острогом та його художніми скарбами. У 1986 році завдяки ініціативі співробітників Острозького Національного історико-архітектурного заповідника у художника придбали 5 робіт для постійної експозиції сучасного живопису. Нині вони представлені в одному з філіалів заповідника — Музеї книги та друку, що розташувався у Луцькій вежі Острога. На переговори з автором до Києва приїжджав співробітник заповідника Микола Бендюк — досвідчений реставратор, людина, яка чудово знає історію Острозького краю. Знайомство це виявилося для Юрія Нікітіна не тільки приємним та професійним контактом, але й поштовхом до острозьких ремінісценцій у творчості. У 1997 році Юрій Нікітін став лауреатом оголошеного Острозькою Академією конкурсу на портрет княжни Гальшки Острозької — покровительки та меценатки Академії, легендарної особистості української історії ХVI століття, доля якої надихала письменників та художників романтизму. «Гальшка» роботи Нікітіна залишилася у колекції Острозької академії і тепер представлена на виставці.
І цього разу увага до творчості художника була винагороджена не тільки естетичними враженнями. Картина Нікітіна «Херувимський мандрівник» після закінчення виставки залишиться у стінах Академії — вона стала подарунком до ювілею. Херувимським мандрівником називали сучасники філософа ХVIII століття Григорія Сковороду. У Нікітіна він зображений під яблуневою гілкою із стиглими плодами, яка нагадує, з одного боку, барокові гірлянди, з іншого — плоди з древа добра та зла.
Осінній колорит портрету підтриманий в експозиції теплими відтінками живопису на шкірі, пожовклим листям енкаустичної «Осінньої алегорії» і золотими німбами ікон. Одна з них, що дала назву всій виставці — «Нев’янучий цвiт» — декорована стразами і відтворює багатство і пишноту барокової української ікони. Її святковий колорит оспівує не тільки чистоту Богоматері, але й красу світу, до якого, немов через браму, увійшов через свою Пречисту Матір Спаситель.
Сюжет картини «Легенда про мандрагору» заснований на нереальних фактах із цілком реальних середньовічних джерел. Мандрагора — обов’язковий персонаж середньовічних «Бестіаріїв», трактатів, присвячених тваринам та рослинам як достеменно відомим, так і нечуваним. Легенди про лікарські властивості рослини мандрагори були широко поширені у Європі. Дух Середньовіччя, крім самого сюжету, підкреслений у картині присутністю замка. Це — «Вежа мурована» Замкової гори міста Острог. Та й ботанічне середовище проживання героїв картини цілком реально передає рослини, що прикрашають своїм цвітом острозький ландшафт на початку літа.
Крім «Легенди про мандрагору», в якій острозькі глядачі із задоволенням впізнавали силует свого знаменитого замку, на виставці представлене ще одне полотно, безпосередньо пов’язане з острозькою культурною спадщиною. Це — «Хорватське гроно», в композицію якого вплетений сюжет «Христос-виноградар», який часто зустрічається в іконах острозької іконописної школи.
Втіленню в життя ідеї острозької виставки Нікітіна сприяло київське агентство «Практик». Більш того, у рамках програми «Інформаційне Суспільство України» воно подарувало бібліотеці Академії серію наукових та художніх видань, присвячених проблемам сучасної культури.
