Невагома субстанція, яка знаходиться у флаконі, іноді переживає і свою власницю, і цілу епоху. L’Air du Temps — повітря часу — так називається парфум, створений у 1948 році парфумером Франсісом Фаброном для Ніни Річчі, і це краща назва для колекції ароматів. За радянських часів, коли парфумерія була розкішшю, у жінки був один-єдиний парфум на довгі роки. Ним пахли її хустки та сукні, її пізнавали за духмяним шлейфом, який наповнював кімнати. Зараз парфуми — не розкіш, а засіб гігієни. Щорічно парфумерні концерни викидають на ринок близько 400 нових ароматів. Дев’ять десятих із них знімається з виробництва через рік. На більшості парфумів вказано гарантійний термін зберігання — 2-3 роки. Тому, дізнавшись про існування вінтажних парфумів, багато людей щиро дивуються: «А хіба вони не псуються?»
Звичайно, псуються. Все у світі псується: вино перетворюється на оцет, камінь — на пісок. Але на осяжному відрізку часу навіть такий ефемерний продукт, як парфум, здатен прожити довге життя. Так, почорнілі залишки бабусиних старих парфумів на дні кришталевого фігурного флакона з притертою пробкою навряд чи придатні до використання — надто важке у них було життя. Але вміст запечатаного флакона може зберегтися. Хоч бувають винятки. Як розповів один парфумер в інтерв’ю news.ru, довелося йому купити одного разу набір англійських парфумерних масел виробництва 30 років минулого століття. У закупорених сургучем пляшечках виявилися чудові свіжі аромати. Диво тривалого зберігання, напевно, можна пояснити натуральністю масел та високою якістю складів. Життя дешевих сучасних масових ароматів і не зобов’язана бути довгою. Гламурна ягідно-квіткова новинка може прокиснути після закінчення терміну зберігання, вказаного на упаковці. А старі аромати, наприклад, від дому Guerlain можуть, без перебільшення, зберігатися десятки років. Зберігаючись у коробочці, в темному, сухому, прохолодному та спокійному місці, навіть частково випарувавшись через притерту пробку, аромат через багато років може зберегти багатство ірису та гвоздики, флердоранжу та жасмину, натуральних амбри та мускусу.
Сучасний Shalimar від Guerlain уже не той, що був раніше. Протягом останніх десятиліть у парфумерії з’явилася тенденція до здешевлення виробництва. Ринок вимагає нових синтетичних компонентів та вдалих рекламних кампаній для ароматів-одноденок. Старовинні парфумерні компанії з ім’ям перекуповуються, традиційні аромати знімаються з виробництва або стають гіршими. Так, наприкінці 80-х років було продано компанію Marcel Rochas, після чого улюблені багатьма аромати Femme Rochas, Mystere, Madame Rochas змінилися безповоротно. Перестав випускати парфуми дім Guy Laroche. Замість найпопулярніших Fidji та J’ai Ose, на ринку з’явилися підробки, виготовлені у третіх країнах. Дім Lancome припинив виробництво парфумів Climat та Magie Noire, і на прилавках виникли «ліцензії» невідомих виробників. До речі, багато парфумерних інгредієнтів було заборонено в 90 роки організацією IFRA (International Fragrance Association) через потенційну алергенність або фототоксичність.
З етичних міркувань до парфумів перестали додавати натуральні субстанції тваринного походження — амбру, мускус, цибетин, кастореум. Усе це призвело до зняття з виробництва багатьох ароматів або суттєвої їх переробки. А ностальгічна нота — найпронизливіша в ароматичному акорді. Дами 70- 80-х зітхають за запахами дитинства та юності — «тими самими», яких уже немає... Ellipse від Jaques Fath, старий Sikkim від Lancome, арабські Nefertiti та Cairo, Capricci та Farouche від Nina Ricci — у кожної жінки знайдеться свій зниклий ароматичний фетиш.
Серйозні колекціонери страждають за вінтажними флаконами від Guerlain, Caron, Coty, Lanvin, Millot, Jean Patou, Robert Piguet, Lucien Lelong — від початку минулого століття до 60—70 х років, рідкісними,півстоліття тому знятими з виробництва парфумами Chanel та Lancome. Не всіх хвилює вміст, багатьох цікавлять тільки флакони, особливо якщо на них стоїть марка Baccarat або Lalique. Саме такі люди десятиліттями зберігають нерозкриті парфуми, які потім і дістаються любителям ароматів.
Купуючи раритети, треба бути дуже уважним — вивчити всі написи на коробці та флаконі. Пересвідчитися в прозорості аромату. Ні каламутності, ні осаду у флаконі бути не повинно, хоч деяке потемніння допустиме. Втім, навіть прекрасний зовнішній вигляд — не гарантія збереження аромату. При можливості треба відкрити коробку і флакон і вiдчути аромат. Розкриті вінтажі потрібно зберігати особливо бережно, в темному прохолодному місці, уникати зайвого контакту парфуму з повітрям та пальцями. Найкраще відразу відлити трошки в маленький флакончик для повсякденного використання.
Де купуються і продаються старі парфуми?
На інтернет-аукціонах, де рідкісний флакон можна виграти і за п’ять доларів (духи за дві тисячі, втім, там зустрічаються теж). На справжніх аукціонах, де ціни на порядок вищі. У приватних колекціонерів. В маленьких магазинчиках парфумерних рідкостей, де за старі оригінальні J’ai Ose або Climat попросять не менше двох-трьох сотень доларів.
В статті використані матеріали http://www.gazeta.ru/style/2006/03/a_566886.shtml
