Про привабливість і небезпеку всесвітньої комп'ютеризації
написано вже дуже багато, але безперечним, мабуть, є лише те, що комп'ютерним
технологіям належить майбутнє. А підростаюче інтернет- покоління буде настільки
відрізнятися від своїх тат і мам, що будь-які прогнози про подальшу долю
людства повинні захиріти на півслові, ризикуючи повторити долю сумнозвісних
роздумів про Лондон, що міг начебто потонути в гною через усезростаючу
кількість кебів.
Вже сьогодні найголовнішою мрією кожного школяра, котрий
себе поважає, стає СВІЙ Pentium (чи хоча б зібрана зі старих «машин» більш
удачливих друзів «четвірка»). А випадково підслухана, але незрозуміла розмова
10-літніх «юзерів» про вчорашній вечір наодинці з улюбленою «іграшкою»
народжує комплекс неповноцінності і наводить на сумні фантазії про залізні
міста, віртуальну любов і штучний розум, що усвідомив свою могуть... Загалом,
привіт Стругацьким!
Незнання комп'ютера в молодіжному середовищі сьогодні вважається
поганим тоном, а ті, хто при звучанні слова «Інтернет» вважають за краще
скромно відмовчуватися або переводять розмову в площину «мій улюблений
поет», можуть розраховувати лише на дружню поблажливість поінформованих
побратимів. Проте сучасність подарувала їм шанс «виправитися» — Київ буквально
«засівається» закладами, які пропонують (не безкоштовно, звичайно ж) покористуватися
комп'ютерами. Частіше за все це так звані Інтернет-кафе, які, крім доступу
до Інтернету, гри та офісних програм пропонують ще й стандартний набір
послуг кафе-бару, створюючи цим самим так необхідну для нормального комп'ютерника
атмосферу безтурботної самотності.
Першим в Україні було створено 1997 року «Кібер-кафе» в
центрі столиці. Це відремонтоване підвальне приміщення на три кімнати з
14-ма комп'ютерами й баром. Ціни на комп'ютерні послуги тут одні з найвищих
у Києві, хоч у порівнянні з минулим роком у доларовому еквіваленті вони
впали в декілька разів. Година роботи в Мережі — 10 гривень, для постійних
клієнтів — істотні знижки.
Щоправда, постійні клієнти, схоже, перестали асоціювати
свої відвідування кафе з тривалим просиджуванням перед дисплеєм, що мерехтить.
За їх словами, це стало для них життєвою необхідністю, чимось на зразок
відвідувань клубу друзів. Тут вони проводять вечори й ночі, спілкуючись
за кухлем пива (4 грн. 50 коп.) і сигаретою (в залах цього кафе, на відміну
від багатьох інших, можна палити), святкують дні народження та інші свята
(заклад на ці дні зачиняється), закохуються і, навіть, одружуються. Часом
вони заходять у інші подібні заклади, але, швидше, лише для того, щоб пересвідчитися,
що все інше — «не те». «Атмосфера там інша, — розказують «постійні», —
немає тутешньої розкутості та доброзичливості, та й через дешевизну їх
часто окуповують діти та підлітки».
На момент появи кореспондента «Дня» в «Кібер-кафе» дійсно
не видно жодного обличчя молодшого за 18 років. Чоловік зліва шле комусь
нескінченні email'и, інші шукають щось у Мережі, дехто — грає. Грати —
також щось на зразок поганого тону в Інтернет-кафе. Для цього як-не-як
існують ігрові автомати та спеціальні заклади. Атмосфера дійсно досить
розкута — благо Інтернет володіє «засмоктуючими» властивостями, і галас,
а також клуби тютюнового диму навряд чи можуть перешкодити «загубленому»
у всесвітньому павутинні шукачеві.
Пік відвідуваності кафе припадає на період з 19 до 23 години.
Вдень до комп'ютерної зали в основному приходять попрацювати.
Трохи інша картина чекала нас в Iнтернет-кафе «Портал»,
також у центрі міста. Тут цілісність процесу «клавіатура — пиво» переривалася
широким простором для гри в бінго, а кількість відвідувачів на 15 комп'ютерів
дорівнювала трьом. Щоправда, ціни були м'якшими... Але постійні клієнти
були й тут. І судячи з записів у Книзі гостей вони так само сильно любили
СВОЄ кафе.
Незабаром Інтернет-кафе має стати найбуденнішою повсякденністю.
І їх господарям доведеться всіляко напружувати свою фантазію, щоб залучити
до себе клієнтів. Тим більше, якщо зростатиме й кількість щасливих власників
домашніх вікон виходу у віртуальний світ.
