Її назвали не на честь когось із родичів або, як було заведено раніше, за святцями. В інтерв’ю Гундарєва розповідала: «Я вийшла з цим ім’ям вже з пологового будинку. Як у всякого новонародженого, у мене була ось така величезна голова. Але кажуть, що рот у мене був ще більший аніж голова, і кричала я відповідно. І коли вкочували візок із дітьми для годування, нянечка в пологовому будинку просто мене кидала мамі зі словами: Візьміть вашу Наташку! Коли мама зі мною вийшла з пологового будинку, то я вже відгукувалася на це ім’я, і батько сказав: Ну нехай буде Наташкою».
Коли її ховали, то панахиду в Московському Театрі ім. Маяковського довелося подовжити на півтори години, пише aif.ru. Тисячі людей хотіли попрощатися зі своєю улюбленицею, істинно народною артисткою Наталею Гундарєвою. За старовинною акторською традицією в останню путь її проводжали оплесками. Було їй лише 56 років...
Зараз у це важко повірити, але акторкою, за її власним визнанням, Гундарєва стала випадково. Готувалася поступати до будівельного інституту і лише в останній момент подала заяву до театрального училища ім. Щукіна. Закінчивши його 1971 року, отримала запрошення відразу до чотирьох столичних театрів, але вибрала Театр ім. Маяковського, де прослужила 35 років.
Важливий розділ у творчому життєписі Наталі Георгіївни склали кінематограф і телебачення. Гундарєва буквально приголомшила і глядачів, і кінопрофесіоналів. Сільська буфетниця Надія в фільмі «Здрастуй і прощавай», Дуся в «Осені» підкупили відкритістю, душевним здоров’ям, гарячим прагненням до щастя. Потім були «Солодка жінка», «Одного разу 20 років опісля», «Одинакам надається гуртожиток», «На вас чекає громадянка Никанорова», «Осінній марафон», телесеріал «Петербурзькі таємниці».
Останнім чоловіком Гундарєвої став колишній зять Юрія Андропова Михайло Філіппов, партнер Наталі Георгіївни по театру. Він пізно став актором, пізно влаштувався до трупи Маяковки, але зумів оточити турботою першу леді театрального кону. Саме з ним акторка нарешті знайшла щастя.
— Наш із нею роман почався на гастролях, які проходили влітку. Купалися, відзначали прем’єри на природі. Гастрольне життя загострює всі людські прояви... Так склалося — щось у неї не ладналося в особистому житті, у мене — теж. Ми якось потяглися один до одного, як дві самотні люди. Далі я став чоловіком Наташі на довгих, для мене щасливих, без малого 19 років. Головне, що все вдавалося ділити навпіл, і в цьому основа щастя. Наташа жила дуже стрімко. Як я їй не заважав — не знаю. Але це була також риса її вдачі — вона могла терпіти мою лінь, десь несміливість, песимізм, мій стан «вічного П’єро». Але її оптимізму вистачало на двох, — розповів Філіппов.
Незадовго до смерті Гундарєва їздила до тибетського ченця, у якого прохала духовної допомоги. Він повідомив, мовляв, до вас прийде душевна могуть, а вона поскаржилася, мовляв, була дуже сильною, але захворіла, втратила улюблену роботу і немовби розсипалася.
— Я ненавиджу себе в стані «все одно». Мені краще пекельні муки. Я до них звикла. Так склалося моє життя, і змінити це не можна, — зізнавалася акторка.
Наталя Гундарєва — далеко не солодка жінка. В її інтерв’ю часто зустрічається категоричне «не люблю». Не люблю тварин. Не люблю цирк. Не люблю роботу на землі. Не люблю пресу... Не люблю смішити людей, соромно... Не люблю тусовки...
Загальновідомо, що з серйозного приводу Гундарєва могла й матом підпустити. Зайвою сентиментальністю вона також не страждала. Я була свідком такої сцени: захоплена журналістка охає після вистави: «Наталіє Георгіївно, я бачила — ви плакали на поклонах...» «Та ні, — обриває захоплення Гундарєва, — просто в мене, як у старого собаки, увечері очі сльозяться...»
Наталя Гундарєва заслужила право бути собою й нікому нічого не доводити. Хоча б тому, що дала своїй країні більше, ніж отримала взамін. Справжня, стовідсоткова зірка, вона на все життя зберегла дитячу звичку до ощадливості. Довго кочувала комуналками, особисто займалася переплануванням, вираховувала кубометри паркету і кахлів. Її батьки розповідали, що першим словом, яке вимовила маленька Наташа, було не «мама» чи «тато», а «сама».
