Двері в під’їзд відкриваються — а під ногами лежить сніг... Намальований на сходах, а на стіні поруч, відповідно, — Дід Мороз, Снігурка та Зайчик із мішком подарунків — це на першому поверсі. А чим вище, тим сучасніше. Так, на третьому поверсі «прописалися» герої «Мадагаскару». Авторка цих ілюстрацій Людмила Поліщук. Біля її квартири Червона Шапочка та Білосніжка. Це перше, що вона намалювала одразу як в під’їзді зробили ремонт, а депресія відібрала голос і виснажила жінку до 39 кілограмів. Традиційні зелено-чорні панелі з накатом білої емульсійної фарби незрозумілого візерунку. На своєму поверсі накат Людмила не дозволила. «Жити не хотілося, а тут ще стіни навкруги нудотного кольору»,— пригадує Людмила. Колишній циркачці, яка через травму залишила арену, пережила зраду й розлучення з чоловіком і залишилася з сином і без роботи, фарбу й пензлики купила її мати. Людмила каже, що малювала вночі, коли клала дитину спати, — «хотілося чогось яскравого, доброго і казкового». Хоча вона не має художньої освіти, але її малюнки подобаються, і сусіди почали замовляти розписати інші поверхи. Навіть самі змивають ще свіжий накат. Наприклад, сусід зверху замовив намалювати мавпу, бо він народився в Рік мавпи. Спочатку Людмила малює крейдою контури, а розфарбовувати допомагає їй сусідка і приятелька Наталія Савченко. «Дуже нерівні стіни, фарба тече, але це нам не заважає. Навіть руки не болять. Лише очі пече й коліна німіють»,— признається Наталя. Вона також безробітна, тому подруги охоче взялися за стіни не тільки свого, а й сусіднього під’їзду. Побачивши їхні малюнки, люди просять прикрасити й інші будинки. Мешканці помітили, що працівники жеку, поштарі або інспектори, заходячи в розмальований під’їзд, починають усміхатися. «Життя почалося, тільки коли я почала малювати»,— переконує Людмила й каже, що головне у депресії та в час відчаю братися за будь-яку справу, лише не за чарку. А фарби й пензлики повернули Людмилі радість до життя.
