Відкриття виставки, що знайомить з наступним етапом нових напрацювань, у лютому, на власний день народження, (або близько до цієї дати), стали для Ольги Петрової хорошою традицією. Мене в цій, сповненій молодого завзяття та творчого ентузіазму, жінці — художнику і філософові, науковцю і письменнику, мистецтвознавцеві і публіцистові — приголомшує надзвичайна працездатність, любов до життя, бажання відкриттів, здобування нових знань і нових вражень. Усе це «виливається» в нових книгах і наукових дослідженнях, картинах і статтях, талановитих учнях і виставках. Усе це нескінченно радує її шанувальників як в Україні, так і далеко за її межами.
Концептуальні основи класичного авангарду, батьками-засновниками якого справедливо вважають Франца Марка та Василя Кандинського, свідчать, що мистецтво розвивається за принципом рішучої відмови від «калькування» природи та натуралізму. Кожен бачить довколишній світ, але художник, абстрагуючись від нього, створює власну реальність.
Нефігуративний живопис в експозиції Ольги Петрової «Wordless. Першоелементи» свідчить про непереможне бажання відходу від світу матеріального до духовних шукань, створення власного світу, в якому кожен, хто вдивляється в картину, відкриває власне «третє око», і знаходить нову емоційну гармонію.
Виставка зібрана з робіт різних років — від 1996 до 2018, і цікава трансформацією відчуття часу, як самим художником, так і його глядачами. Так, «Відродження», написане 1996 року, пронизане світлом надії. А в «Синем-Ш», — нестикування різновеликих, незграбних фігур «пригнічене» важким, темним кадмієм.
— Для адекватного сприйняття мистецтва нефігуративу (композицій «без слів»), — каже Ольга ПЕТРОВА, — особливої ваги набуває культура вчування глядача, його інтуїтивне осягнення твору як наслання. Цей діалог глядача із твором є дорогоцінною можливістю у порозумінні двох індивідуальностей — автора та реципієнта. Василь Кандинський вважав, що діалог важливий за умови, коли «бажання сказати» твором зустрічає просвітлене любов’ю бажання «почути» твір», бо «пояснення саме по собі не здатне наблизити людину до нефігуративу».
