Вечірню, «дорослу» програму Сергій Нікітін адресував тим, кому дорогі справжня поезія й інтелігентність. Були і старі, відомі його пісні, і багато нових — на вірші Євгена Євтушенка, Геннадія Шпалікова, Юнни Моріц. Здається, вперше пролунала у Києві давня, ще 60-х років, пісня Олександра Дулова на знамениті вірші Євтушенка «Над Бабьим Яром». Багато пісень Нікітін співав дуетом, де його партнером був... увесь зал. Негучна, м’яка, далека від будь-якої афектації творча манера — коли виконавець швидше промовляє пісні, ніж старанно виспівує — разюче контрастувала з панівними на сьогоднішній естраді музичною агресією і бездумністю. Це зовсім інша культура, з іншим рівнем ставлення до світу. І приємно, що серед глядачів Сергія Нікітіна було так багато молоді.
Хоча, маємо визнати, серед нових нікітінських пісень неможливо назвати такі, що стали б на одну сходинку з його давніми хітами: «Диалогом у новогодней елки», «Под музыку Вивальди» чи «Когда мы были молодые». Відчутно, що навіть найкращі з бардів ще не в змозі віднайти шляхи оновлення музичної і поетичної мови, виробленої ще у 60—80 роки, яка нині викликає швидше ностальгію за «старими добрими часами» — «когда мы были молодые»...
