Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Підсумки «орлиної» п’ятирічки

8 лютого, 2007 - 00:00
КАДР ІЗ ФІЛЬМУ «ОСТРІВ» / ГАННА МІХАЛКОВА У ФІЛЬМІ «ЗВ’ЯЗОК»

«Фабрика грез» — ця приваблива назва стала узагальненою не лише у Голівуді, але й узагалі для всього кіно, що інтенсивно продукується у світі. Під хрускіт попкорну глядач шаленіє від химерних фентезі, кривавих трилерів, сльозоточивих мелодрам. Спеціальні служби та видання жваво визначають рейтинги, неспростовними цифрами переконуючи народонаселення у його, буцімто, пристрастях. Кінокритики ж, кіноакадеміки й інші кінопрофі відкритим або таємним голосуванням роздають престижні та не дуже призи кращим із кращих. На їхню думку. Глядачам же залишається довіряти їхнім оцінкам. Стрімголов бігти у кіно, якщо фільм не бачили. Іноді скептично знизувати плечима, якщо власні та високі оцінки діаметрально розходяться.

Наш північний сусід — Росія, яка всерйоз включилася у світову кіноіндустріальну гонку, по частині фестивалів і премій уже точно не відстає від світових лідерів. Наприкінці грудня знайшла своїх героїв «Золота деталь». У січні відбулася роздача «Золотих овенів» і «Золотих орлів». Попереду — «критичні» «Білі слони» й перша з перших премій нового часу «Ніка». Справедливості заради відзначу, що із двохсот вироблених 2006-го року російських фільмів, представники різних кіноакадемій оперують першою рейтинговою десяткою.

П’ятий за рахунком «Орел» традиційно проходив на «Мосфільмі». В овіяному славою та населеному «тінями великих попередників» павільйоні №1, який пам’ятає знаменитий перший бал Наташі Ростової. Створилося враження, що «Орел» трішечки втомився. Ні, властива йому помпезність не щезла, але саме дійство було досить млявим. Суперзірок стало менше, та і власні кінообличчя, які перебували у званні номінантів, через певні причини не залетіли на його яскраві вогні. Був відсутній фахівець із «зображення жертв» — Кирило Серебренніков. Погода, зайнятість або відсутність куражу мимоволі внесли ясність, чому ж пустими є місця номінантів — Лії Ахеджакової, Євгенії Симонової, Євгена Миронова та Дмитра Дюжева. Не з’явилися за приготованими для них статуетками Чулпан Хаматова, яка отримала премію за роботу у фільмі Андрія Ешпая «Три крапки», та Віктор Сухоруков, який виконав роль другого плану в увінчаній шістьома з восьми, в яких була представлена, номінаціями стрічці Павла Лунгіна «Острів».

Виконавець головної ролі в цьому фільмі Петро Мамонов, який отримав за це «Орла», назвав «Острів» «якимось простим «кинцом», від якого незрозуміло чому вся країна плаче». Мамонов, який дуже змінився, але, як і раніше має епатажний вигляд, «опустив» зодягнену у смокінги публіку не лише своїм виглядом — в’язана кофтина, старі кросівки, подерті джинси, а й повергнув її в «ступор» своїм неординарним виступом. У запалі переживань через те, що відбувається у країні, він назвав г-на Путіна «хлюпеньким розвідником», який не в змозі вирішувати глобальні проблеми народу. Народ, мовляв сам повинен вирішити, як позбутися «китайського ярма». Висока публіка не знала, як реагувати на ці невиразні сентенції, а телебачення при монтажі цю недоладність просто прибрало.

Інші чотири номінації, в яких переміг «Острів»: кращий ігровий фільм (продюсери Сергій Шумаков і Павло Лунгін). Краща режисерська робота (режисер Павло Лунгін), кращий сценарій (Дмитро Собольов). Хоча, на мій погляд, саме від сценарних провалів розкручується початкова неправда цього фільму. І, нарешті, чудова операторська робота Андрія Жегалова, який передчасно пішов із життя напередодні церемонії, відомого глядачам також по не менш якісній роботі у фільмі «Зозуля». Про фільм «Острів», уперше показаний на відкритті «Кінотавра-2006» наша газета детально писала в репортажах фестивалю.

Отримуючи «пташку» за кращу жіночу роль у фільмі Євдокії Смирнової «Зв’язок», Ганна Міхалкова пожартувала: «Ось, тепер усі скажуть, що тато нагородив».

Не залишився поза увагою кіноакадеміків і «перший фільм року» — «Денна варта». Щоправда, «Орли» дісталися лише режисерові монтажу (Дмитру Кисельову) та звукорежисерам (Сергієві Карпенку, Івану Титову, Юлію Ягудіну, Олександру Вартанову).

Досить млявий фільм, що заблукав на пару років по дорозі до глядача, «Далеко від Сансет-Бульвару» (режисер Ігор Мінаєв) був відзначений завдяки роботі художника по костюмах Емми Беглярової.

Серед телефільмів лідером стала робота Гліба Панфілова «У колі першому». Кращу жіночу телероль у цьому ж фільмі виконала Інна Чурікова.

Серед серіалів переможцем став «Доктор Живаго» (режисер Олександр Прошкін), його художник-постановник Віктор Юшин, а також Олег Янковський, який зіграв у цій телеепопеї.

«Золотий Орел» не обійшов своєю увагою ані анімацію («Капітанська дочка» Катерини Михайлової), ані документальне кіно («З Романом Карменом… подорож у молодість» Віктора Лісаковича).

«Повернення» Педро Альмодовари стало кращим іноземним фільмом.

Під завісу ідеолог «Золотого орла», кіновінценосець Микита Міхалков у буквальному значенні на руках виніс на сцену маленького, але великого Романа Поланськи, аби вручити йому приз «за внесок у світовий кінематограф».

Цікаво, наскільки оригінальними виявляться академіки «Ніки»?!.

Світлана АГРЕСТ-КОРОТКОВА, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: