Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Піснопіви, дідухи та колядки з Львівщини та Києва

Відроджуємо старовинні традиції
12 січня, 2010 - 00:00
ФОТО ЄВГЕНА КРАВСА

У львівському Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» проходить традиційний фестиваль «Спалах Різдвяної зірки». Протягом свят демонстрували свої колядки самодіяльні етно-колективи Львівщини. На відкритті «родзинкою» фестивалю стали виступи дитячих вертепів з села Дубляни та львівського колективу «Мета»...

А у нашій столиці теж весело святкували. Так, дідухи, вертепи, витинанки, різдвяні «павуки» та колядницькі зірки з колекції Національного музею народної архітектури та побуту України вже декілька тижнів поспіль прикрашають експозиційні зали київського Музею Івана Гончара. Конкурс «Іде звізда чудна» збагатив виставку дитячими творами різдвяної символіки, надісланими з різних регіонів України. Наступним етапом фестивалю стала спільна різдвяна коляда. На ній звучали колядки та різдвяні піснеспіви у виконанні дитячих та молодіжних фольклорних гуртів. Народні майстри працювали з соломою та тістом, виготовляли традиційні різдвяні маски. Унікальний ляльковий вертеп був представлений фольклорним гуртом «Цвітень», а дитячий гурт «Ордана» з Житомирщини демонстрував самобутні різдвяні традиції Поліського краю.

Нагадаємо, дідух — сніп, перев’язаний особливим чином, який зі старослов’янської мови перекладається як «дух предків». Стародавні обряди увійшли в плоть і кров наших звичаїв. Закликали й утихомирювали сили природи з проханням не заподіювати шкоди людям і худобі, про що досі співається в колядках, і що збереглося в багатьох ритуальних діях і донині. Наприклад, для захисту від морозу й лютих вітрів наші предки заготовлювали 12 полін, для утихомирення вовків, і щоб голод обійшов стороною, для відвертання злих духів ставили дідуха. Вважалося, що у ньому присутній дух «діда-прадіда», який оберігає будинок і є його заступником.

Протягом століть традиційні снопи-дідухи дещо змінилися, до них додалися нові форми, збагатилася їхня символіка, старі вірування обросли новими міфами. Наприклад, за однією з легенд, дідух — сніп, яким Йосиф прикрив щілину в хліву, де народився Ісус, і там відразу стало тепліше. Тому дідуха завжди ставили в будинку для затишку й теплоти на покуті, поряд з іконами. Під дідух потрібно покласти пучок соломи — «бабу» — символ урожаю. За традицією, дідух повинен стояти з Дня святого Миколая до Масляниці, потім його можна спалити або залишити до наступного року. Традиція ця зародилася в той час, коли Новий рік святкували у вересні, разом зі збором урожаю. Збереглася вона й тоді, коли Новий рік став зимовим святом.

Нині на ринках продавали снопики зі злаків. Їх по-новому почали прикрашати кетягами калини, квітами з різнокольорової фольги і навіть бісером. Сьогодні старовинний український оберіг — дідух, знову повертається в наші будинки (його можна було купити на базарі або в магазинах декору, галереях, заплативши від 20 до 100 гривень) або зробити своїми руками. Так, у галереї «Світлина» проводився майстер-клас по плетінню з соломки, а художники показували, як правильно потрібно робити дідух:

1.Солому і колоски (можна брати будь-які злаки — овес, солому, жито, пшеницю) потрібно замочити в гарячій воді мінімум на 15 хвилин, аби вона стала м’якою і пластичною. Чим більше колосків, тим краще, але можна зробити й маленького дідушка.

2.Розібрати колоски по розмірах. В одному має бути сім штук (по днях тижня). Кожну сімку перев’язати в пучок ниткою. Потім почати прив’язувати їх один до одного «східцями», щоб вийшла пишна «голова». Колосків може бути скільки завгодно — чим більше — тим красивіше. Але навіть і з маленького снопа в 35 колосків може вийти справжній дідух. Зав’язувати солому потрібно максимально туго, аби вузол не розв’язався, коли вона висохне.

3. Обв’язати сніп ниткою, відразу під колосками. Оскільки у нас сніп вийшов тоненьким, ми відрізували нижню частину й соломку, що залишилася, прив’язали до основи дідуха, аби він був товстішим і суттєвішим.

4. Приблизно посередині тулуба дідуха перев’язати ще раз. Розділити солому на «три ноги» і кожну перев’язати в двох місцях: в основі та внизу. Аби він був більш стійким, вниз можна засунути щільно декілька соломинок. «Ноги» обрізати по діагоналі, паралельно столу.

5. Дідух готовий, залишилося його прикрасити маленькими маковими голівками та сухоцвітом.

Світлана ГОЛОВКО, «День»
Газета: 
Рубрика: