— Як вам вдалося залучити близько п'ятдесяти, якщо можна
так сказати, «дворових» команд?
— З одного боку, як ви сказали, вони, звісно, «дворові»
— просто зібралися люди різного віку, котрі люблять цю гру і після нашого
оголошення подали заявку, а з іншого — в цих командах грає шість діючих
майстрів спорту, як, наприклад, чемпіон країни Юрій Косенко, досвідчені
майстри Олег Рубан, Андрій Корчинський та інші. Так що рівень далеко не
дилетантський. А подивіться скільки глядачів зібрав фінальний матч, який
нагадував справжню «зарубу» професійних спортсменів. І нехай мої підопічні
поступилися за сумою двох зустрічей суперникам з «Булі-булі», всі отримали
величезне задоволення.
— Як тут, посеред піску, виріс баскетбольний майданчик?
Адже по всій країні їх знищують, а ви?
— Все дуже просто: орендували землю, засукали рукава і
побудували. Хіба погано. Для початку — асфальтовий, а от зараз думаємо
покласти нове покриття або зробити його дерев'яним. Та й трибуни хочемо
оновити — зробити просторішими.
— Цей турнір зародився не тут?
— В київському Палаці спорту, сім років тому, під час турніру,
де зустрічалися «Маріам» і литовський «Жальгiріс», на першому спонсорському
заході «Два мільйони — в кошик».
— Тоді, пам'ятаю, це було дуже вражаюче, коли переможцю
винесли на блюді справжні два мільйони. А що отримали за успіх баскетболісти-«пляжники»?
— Теж непогано. Чемпіону Гідропарку дісталися музичні центри,
а тим, хто посів друге та третє місця — праски і телефони. Але хіба в цьому
річ. За час змагань, які почалися ще в червні, у нашому літньому спортивному
таборі побувало безлiч народу — і на майданчику, і навколо нього. Тож активний
відпочинок, у повному розумінні цього слова, пройшов на найвищому рівні.
— А наступного року?
— Переконаний, вийдемо на новий рівень...
