Влада Москви має намір ввести заборону на поцілунки в метро й інших громадських місцях. Більш того, за повідомленням московської газети «Столичная», за прояви пристрасті доведеться викладати $10—17. Проте вивертати кишені, можливо, доведеться і любителям жаргону та іншої нецензурної лексики, а також тим, хто привселюдно розпиває пляшечку. Подейкують (із посиланням на прес-секретаря мера), що московська міліція щосили готується до вилову аморальних осiб.
Як відреагували б на подібну новину українці? Чи варто було б нам перейняти досвід сусідів та впровадити в себе аналогічне?
Андрій КУРКОВ, письменник:
— Поцілунки я б ніколи не забороняв — адже це публічне підтвердження ставлення до іншої людини. Мені подобається, коли, скажімо, у Франції пари вільно цілуються й обнімаються. Адже поцілунок і демократія — ланки одного ланцюга. Якби в нас заборонили цілуватися — студенти відразу б вийшли на демонстрації (з поцілунками).
...Не плюватися. І ми ніколи не станемо Сингапуром або Таїландом, де за один плювок доводиться викладати тисячу доларів. Це наш рівень культури: лайка, викидання сміття, розпивання спиртних напоїв. Штрафувати? Думаю, ситуація була б гірша, ніж зі штрафами ДАІ, які намагаються стягувати через суди. Не можна штрафувати 90 відсотків нації — це дурниці. Потрібно створити таку психологічну атмосферу, щоб люди зрозуміли: модне — інше.
Ірина ДАНИЛЕВСЬКА, головний редактор журналу «L’OFFiciel»:
— Звичайно, якщо ми кажемо, що намагаємося жити в демократичній країні, такі заборони просто смішні. Я за те, щоб жінки, які мають 15— 17 річних дітей, пояснили їм,що це не тільки нескромно, а й іноді неприємно спостерігати мало не анатомічні поцілунки. Нецензурні висловлювання я б зробила підзаконними порушеннями і штрафувала: наприклад, сказав «елки- палки» — заплати 100 гривень. А щодо розпивання спиртних напоїв, то я, безумовно, проти того, щоб це відбувалося на вулиці. Але зрозуміло, що заборонами ситуацію не виправиш, оскільки все залежить від виховання людини (хоч по собі знаю: 30 грамів горілки — кращий релаксант, ніж таблетка). Та й жувати бутерброд на вулиці — некультурно. Але зараз зростає більш вільне покоління, і на це слід зважати. Не за допомогою заборон, а за допомогою пояснень.
Дмитро ЧЕКАЛКІН, генеральний директор «Діва-продакшн»:
— Стосовно поцілунків — це, зрозуміло, нонсенс. Але заборону на нецензурщину й алкоголь у громадських місцях я підтримую цілком і повністю. Мені дуже неприємно, коли я бачу дівчину на вулиці з пивом. Це неетично і некультурно. Отже, так, у таких заборонах є сенс. Інша річ — як цю норму задіяти. На жаль, цей етап досить проблематичний.
