«Японські вечори з Ямадою Мідорі. Мистецтво ікебани та чайної церемонії» — так називалася акція, проведена в Київському планетарії завдяки старанням Посольства Японії в Україні та фонду «Далекий Схід». Протягом двох днів (15 і 16 жовтня) професор Ямада демонструвала киянам своє мистецтво складання букетів і проведення чайної церемонії.
Чи то традиційна форма (котра прийшла з XIV століття), чи то сучасна фантазія з природного матеріалу, симетрична композиція чи безладно, на перший погляд, кинуті у вазу гілочки — все в ікебані підлягає певному значенню. Тут — гора, трохи нижче — невелике село, ось ця, що йде в бік, гілка — неквапливий плин ріки, а загалом — космос у мініатюрі. Майстер ікебани в чомусь уподібнюється до поета, котрий створює хайку — мить чистого сприйняття, а в чомусь — до японського митця середньовіччя, який здатний був наповнити простір картини, намалювавши одну-єдину гілку в нижньому кутку. Нез'ясовний смуток, бентегу, кохання — все можна виразити за допомогою майстерно складеного букета. Втім, у середньовічній Європі теж існували словники «мови квітів», і піднесені дамам серця букети висловлювали захоплення, бажання, ревнощі тощо. Але мистецтвом це вміння стало тільки в Японії.
А от чайна церемонія — вже не просто мистецтво, а в певному сенсі релігійний ритуал. Чайне дійство, увiбравши в себе елементи буддизму, синтоїзму та конфуціанства, дозволяє людині зняти з себе вантаж звичайних турбот, повернутися до істинного «Я», натішитися непомітною красою простих і буденних речей (що, напевно, не завадило б і нам, уже зараженим західним прагненням оточувати себе «блискучим і дорогим»). Тут уже багато що залежить не тільки від майстра, а й від гостей. У деяких добровільних учасників чайної церемонії, проведеної на сцені Зоряного залу планетарію, від довгого сидіння в незвичній позі затекли ноги, і навряд чи вони в цей час роздумували про вічне. Зате витонченість і бездоганність рухів професора Ямади викликали захоплення глядачів.
У Країні Вранiшнього Сонця зараз існує близько трьох тисяч шкіл ікебани та безліч стилів проведення чайної церемонії. Але сучасні японські батьки, за словами Ямади Мідорі, вважають за краще, щоб їхні діти займалися танцями або музикою. Ікебану часто приходять вивчати тільки дівчата перед самим весіллям (з XVII століття це входить до обов'язкового набору умінь японської жінки). Отже, шлях до серця японської культури в самій Японії іноді довший, аніж в Україні.
