Нідерланди: У Нідерландах та у Фландрії все обертається навколо Сінтерклааса і його помічника Чорного Піта. 6 грудня діти ставлять перед каміном свій черевик і кладуть морквину або сіно для коня Сінтерклааса, пише inopressa.ru. Сінтерклаас приносить пряники, фігурне печиво й шоколадні букви.
Франція: Reveillon — так у Франції називається різдвяний бенкет 25 грудня, який є кульмінацією свята. Особливий французький шарм додає йому поліно «Де Ноель», шоколадно-бісквітний рулет, і фуа-гра, страва з гусячої печінки. Святвечір відмічається гучно, розкiшною трапезою в ресторанах і пишними танцями. Колись Сен Ніколя приносив дітям подарунки ще 6 грудня, але тепер його змінив Пер Ноель, який приходить у ніч із 24 на 25 грудня.
Італія: Діти в Італії отримують подарунки 6 січня, в день, коли добра відьма Ла Бефана облітає на мітлі будинки й приносить хорошим дітям подарунки, а злим — капустяний лист. Згідно з легендою, Ла Бефана дуже пізно відправилася в дорогу до ясел і впустила дороговказну зірку. Відтоді вона кидається в пошуках немовляти Христа й залишає в кожному будинку подарунки в надії знайти його там. Італійські святки починаються 6 грудня з візиту Сан Нікола, який, однак, не приходить власною персоною, як у Німеччині або Австрії, а вішає свої подарунки на двері спальні. У центрі різдвяних торжеств не ялинка, а прекрасні ясла — презепіо. У святвечір проводиться щось на зразок домашньої лотереї, коли кожний член сім’ї витягує номер свого подарунка. Народження Христа — Бамбінелло Джезу — святкується тільки 25 грудня.
Іспанія: В Іспанії час адвента — це час споглядання й спокою. Свята проходять у період між 24 грудня і 6 січня, останній день святок. Поява вугляра — Олентцеро — якого жителі вносять у село на своїх плечах, є одним із головних традиційних звичаїв Іспанії. На святі дячків — Фьєста де Локо — один із хлопчиків переодягається єпископом і грає його роль упродовж цілого дня. Між 30 грудня і Новим роком відбувається Фьєста де ла Коретта, свято, яке повністю проходить під знаком дерева: спочатку рубають сосну, потім багато її прикрашають, а потім носять дерево селами й містами.
Греція: 24 грудня діти виходять на вулиці з барабанами та дзвониками і співають так звані каланди — хвалебні пісні, які повинні принести щастя. За це вони отримують маленькі подарунки. Протягом 12 ночей для захисту від домовиків, каліканзари, палять різдвяні вогнища. Подарунки в ніч на 1 січня біля дитячих ліжечок кладе Святий Василь. Дорослі отримують різдвяний пиріг із запеченою в нього золотою монетою. Хто знайде монету, той, за переказами, буде щасливий цілий рік.
Велика Британія: Дід Мороз, в Англії — Санта-Клаус, за традицією приходить у ніч із 24 на 25 грудня й приносить подарунки, які складає в панчохи, підвішені напередодні до камінної полиці. Під час різдвяної трапези прийнято надівати на себе паперові капелюхи і підривати хлопавки. На столі в кожному будинку обов’язково присутні пудинг iз родзинками та грегор — індичка, начинена хлібом і сумішшю рубаного м’яса, кислих яблук і слив. Близько третьої години дня навколо телевізора збирається вся сім’я, щоб послухати щорічне звернення королеви. 6 січня в двері дзвонить Сірий Кінь і ставить дітям запитання. Якщо вони не можуть відповісти, то Сірий Кінь їх кусає, а потім дарує ласощі.
Скандинавія: Скандинавське Різдво походить із древніх звичаїв свята урожаю та зимового сонцестояння, так званого свята Юл. До нього вариться пиво «юл», печеться хліб «юл», кімнатою «юл» розкидається солома «юл». Діда Мороза тут називають майже невимовним ім’ям Йоулопуккі. З 1920 року існує традиція малого святкування Різдва — Піккуйоулу — вже в жовтні. Спільний похід у сауну 24 грудня — це фінська особливість, як і «печена Швеція» — святкове блюдо зі свинини. Свято Юл закінчується тільки 13 січня дуже гучним гулянням.
Польща: Адвент — це традиційно важливий час у Польщі. Церкви кожного ранку відкриваються о шостій годині. Красиво прикрашенi різдвяні ялинки на вулицях і площах прикрашаються іграшками ручної роботи та зірками. Вони стоять до 2 січня. У період адвента містом ходять співаки, одягнуті в костюми волхвів, і співають різдвяні пісні. Святвечір — Вігiлія — це найважливіша частина польських святок. У Польщі протягом дня перед різдвяною трапезою постують. Сама різдвяна трапеза починається з читання історії народження Христа та складається, зазвичай, із супу й рибної страви. Однак її головна складова частина — це різдвяні облатки. Частини цих облаток символізують готовність сім’ї ділитися один з одним — це жест любові й примирення.
Росія та Україна: Юліанський календар є причиною того, що подарунки дітям Дід Мороз приносить тільки 7 січня, при цьому його супроводжує Снігуронька. Їх зустрічають музикою та пирогами у формі серця. Кожне серце символізує бажання, яке повинно виконатися в наступному році. Святки тривають до 11 січня й переходять у святкування Нового року. У царський час різдвяна ялинка ще була привілеєм розкішних салонів, однак пізніше вона перекочувала в звичайні будинки. У невіруючих ялинка стала центром свята тільки в 30- ті роки минулого століття. Друзі й родичі зустрічаються за святковим столом, на якому стоїть каша, гусак, баранина та свинина. Люди п’ють чай та горілку, розповідають веселі й сороміцькі історії.
США: Мало вражаюче побажання Happy X-mas насправді має глибокий сенс і походить від імені Христа, яке в грецькій мові починається з букви «X». В Америці з її багатонаціональним населенням звичаї також строкаті. Однак завжди присутні за будь-яких умов гігантські різдвяні ходи, святкова ілюмінація у всіх палісадниках і, звичайно, індичка. 25 грудня Санта-Клаус на санях, в які запряжений північний олень, привозить подарунки. В Америці Рудольф, червононосий північний олень, невіддільний від Санта- Клауса.
Мексика: Феліс навідад! Це побажання веселого Різдва в Мексиці. Приблизно 300 років тому іспанські завойовники разом із католицизмом принесли в Мексику різдвяні звичаї. Але сьогодні вони змішалися з древніми язичницькими святковими традиціями. Строкаті й гучні ходи, метушня та феєрверки, так звані псадас, які символізують пошук притулку, визначають різдвяну картину вулиць. Для дітей головною особливістю свята є піната, глиняна посудина, заповнена фруктами й солодощами, прикрашена зірками й різноманітними фігурами. Пінату підвішують, і діти, щоб добратися до пригощання, намагаються розбити горщик із заплющеними очима. 24 грудня опівночі всі збираються перед церквою, де палять вогнища і влаштовують феєрверки, а потім із танцю кольорів — Баіле де ла флер, — починається заутреня.
Кенія: У святвечір жителі Кенії збираються за столом у колі сім’ї. Будинок для різдвяних торжеств прибирають, переважно, діти, які миють його й прикрашають; до 25 грудня готують різдвяну їжу. У цей день зранку ріжуть козу й ділять її між членами сім’ї. Після різдвяної трапези люди йдуть із дому в дім, щоб побажати один одному веселого Різдва й подарувати подарунки. Свято й танці продовжуються до ранку наступного дня.
