Такого справді ще не було. Київ бачив різні виставки, серед яких були й дуже екзотичні, однак експозиція під назвою "Страти та покарання" - то, без сумніву, нове слово в музейній справі.
"Страти й покарання" розпочали свою роботу, мабуть, у найпридатнішому для цього місці - Історико-архітектурному музеї "Київська фортеця", відомішому під назвою "Косий капонір". Ця стара царська тюрма бачила на своєму віку і страти, і тортури, а від колишніх її господарів у музейних фондах залишилось достатньо експонатів для формування повноцінної виставки, присвяченої цій специфічній тематиці.
Те, що любителі гострих відчуттів відвіданням експозиції будуть задоволені, не викликає сумнівів. Представлені тут зображення всіляких тортур розраховані явно не на людей із слабкими нервами. Серденьовічні європейські гравюри зображують різноманітні винаходи інквізиції в дії: спалення на вогнищі, катування вогнем та водою, розтягування на драбині і знамениті "іспанські чоботи". Поряд з ними є малюнки, де зображені страти, які практикувалися в Російській імперії, - підвішення за ребро, закопування живцем у землю і диба. На жаль, на "Стратах і покараннях" практично не представлені досягнення Азії в цій справі, зате є репродукції відомих тюремних малюнків Тараса Шевченка.
Як саме в царській Росії поміщик витягував борги із селян? Дуже просто: він примушував їх стояти як за командою "струнко", а найнятий екзекутор протягом дня бив боржників палицею по ногах. Не виключено, що саме звідти пішло відоме словосполучення "вибивати гроші". Ця процедура зображена на виставці досить реалістично.
Не обійшли організатори виставки своєю увагою і традицію таврування злодіїв. За старих часів найкращим способом відрізнити правопорушника від порядних громадян вважалося таврування на обличчі. Іще раніше вдавалися взагалі до простого методу: виривали ніздрі або відрізали вуха. Хоч і заведено думати, що таврування відійшло в минуле разом із добою середньовіччя, проте це не зовсім так. У царській Росії аж до середини XIX сторіччя таврували на щоках і на лобі злочинця літерами "ВОР" або "КАТ" (скорочено від "каторжанин"). Фотографії таврованих людей збереглися до сьогодні, і деякі з них також експонуються в "Косому капонірі". З тавруванням пов'язано декілька легенд, достовірність яких нині важко перевірити. Згідно з однією з них, на початку минулого століття дебатувалося питання про те, що робити з людьми, таврованими внаслідок судової помилки, і знаходилися оригінали, які серйозно пропонували цим нещасним до слова "вор" додатково витаврувати частку "НЕ". Друга легенда розповідає про козака, який, втративши в бою вухо, був змушений носити із собою спеціальну грамоту про те, що він не є злочинцем.
Виставка "Страти й покарання" задумана як постійно діюча, і найближчим часом її розширять за рахунок експонатів, найголовнішим серед яких буде карета смертників.
Цікаво, що, окрім пізнавальної, виставка, можливо, матиме і суто практичне значення: в перспективі тут планується проводити лекції з історії тюремної справи для студентів Інституту внутрішніх справ.
