«Суддя в пастці» — так називається проект відомого майстра телевізійного кіно Сергія Колосова («Викликаємо вогонь на себе», «Операція «Трест», «Мати Марія»), який він завершує на «Мосфільмі». Він став першим у світовій практиці експериментом із створення віртуального телефільму. Дія картини, яку знято за п'єсою Генрі Філдінга, розгортається у Великій Британії початку XVII століття. Це політична сатира, що викриває корумпованість суддівських чиновників і поліції, а також вузьколобість і зашореність правлячої політичної верхівки.
Всі декорації в фільмі — тільки плід фантазії режисера й художників, втілені в життя за допомогою найсучасніших комп'ютерних технологій. Фрагменти вулиць і замків, інтер'єри помешкань — усього-навсього комп'ютерна графіка. А точніше, якщо оперувати професійними термінами — сет, комп'ютерна декорація віртуальної студії. Фільм було знято у віртуальній студії молодої компанії «Б.С. Графіка», розташованій на «Мосфільмі». Це найбільша й найсучасніша на сьогоднішній день студія подібного роду в Європі.
— Які у вас були проблеми з новою технологією, Сергію Миколайовичу? Судячи з побачених мною фрагментів, якісь елементи декорації у вас усе ж були: в'язниця, наприклад, де герої йдуть вгору сходами.
— Ні. Не було ніякої декорації в'язниці, це все віртуальні ефекти. Лише меблі й ігровий реквізит у нас натуральні. Решта — плід віртуальної реальності.
— Скільки часу ви працювали над «Суддею в пастці»?
— Я — понад рік, а ядро знімальної групи — близько року. Згоден, що не дуже швидко (хоча віртуальну технологію спрямовано на те, щоб прискорити й спростити процес), адже чотири серії «Операції «Трест» я також зняв за рік. Але ж це найскладніший історичний матеріал, і наді мною «висіло» КДБ, перевіряючи кожне слово, викликало мене до 4-го під'їзду, вимагаючи, щоб я то одне викреслив, то інше — й не знав щоразу, чи вийду з цього під'їзду, чи залишуся там зі своїм сценарієм.
— Артистам важче було грати у віртуальних декораціях?
— Спочатку вони трохи нарікали на те, що грати доводиться в пустоті. Адже атмосфера павільйону щось додає до самопочуття виконавця: ось тут піч горить, тут шуба валяється... А коли замість усього він бачить лише зелену стіну, то дещо втрачається. Але поступово наші актори почали звикати до нових умов. У головних ролях у нас знялися Олег Басілашвілі та Людмила Касаткіна.
