Серед імен, представлених цього разу у часописі, Віслава Шимборська — поет, перекладач з французької, лавреат Нобелівської премії у галузі літератури 1996 року; Збіґнєв Герберт — поет, драматург, есеїст; Юлія Гартвіґ — поет, есеїст, перекладач; Адам Заґаєвський — поет, есеїст, літературний критик; Марцін Свєтліцький — поет, рок-музикант, одна з найяскравіших постатей молодої польської літератури; Станіслав Лем — один з найвідоміших польських письменників ХХ століття; Ришард Капусцінський — письменник, публіцист; Боґуслав Бакула — полоніст, славіст, автор численних наукових праць; Станіслав Береш — літературний критик; Доброхотна Даберт — кінознавець, політолог; Януш Корек — політолог; Інґа Івасів — літературний критик, дослідниця літературного фемінізму; Ришард Ниш — дослідник польського модернізму, теоретик постструктуральних методів у літературознавстві; Пйотр Пйотровський — дослідник аванґардового мистецтва Центральної Європи; Марта Карасінська — театральний критик...
Особливо вражає нещодавнє інтерв’ю зі львівським репатріантом Станіславом Лемом — людина, що розміняла дев’ятий десяток років, зберігає дивовижну свіжість та парадоксальність погляду на світ, виняткову здатність дивуватися. Близькість наших країн та тісна спорідненість їх доль зумовлює й очевидний паралелізм результатів споглядання їх розвитку: «...маємо в Польщі не демократію, а демократоїд. Наша демократія недопечена, має всередині гарт корупційностi, знайомства». Письменник пояснює, чому він покинув велику літературу: «Тепер, коли мова езопових алюзій втратила сенс, не борюся з владою пером. Залишилися хіба що тести, на зразок підписів під деклараціями, на які ніхто не зважає». І далі: «Мене дратують зло і глупота. Зло народжується з глупоти, а глупота зростає на злі. Телебачення переповнене насильством, воно узвичаює заподіяння зла. Завдяки технології зросла анонімність злочину. Інтернет полегшує вчинення ближньому того, що собі не зичиш». До речі, Станіслав Лем погодився на повторну екранізацію «Солярису» студією «XX Century Fox», що його вже екранізував геніальний А. Тарковський, хоча автор і «має щодо цих планів поважні сумніви».
