Минулої суботи в столиці відбувався пивний фестиваль, на який запрошували всіх бажаючих. Масштабність акції підкреслювалася кращими, як стверджували організатори, сортами пива, представленими на суд громадськості. Утім, про "кращі сорти" трохи пізніше. Бажаючих зазивали подивитися на пивний чемпіонат-феєрію. Обіцяли маленький пивний путч...
Починався захід о четвертій, та вже о другій на Андріївському узвозі штовхалися любителі й шанувальники пива, з цікавістю позираючи в бік Театру на Подолі, де й планувалося провести головну подію дня - чемпіонат. "Загострювали" зір виставлені на численних лотках штабелі пляшок Подільського пивзаводу.
Народ ковтав живильну вологу й пітнів під спекотним сонцем. Окрім знижок на продукцію пивзаводу та прапорців, що їх розносили дівчатка, ніяких особливих атрибутів фестивалю не спостерігалося. Подумаєш, пиво виставили - воно нині всюди є! Зупинився де прийдеться й - організовуй фестиваль. Хоч і щодня. Тому народ і розраховував на чемпіонат. Звідти (звідки??????) лунала хвацька козацька музика, стікалися екзотичного вигляду дядьки з "пивними" черевцями і вусами. Одразу було видно - учасники.
Біля чавунних воріт творилося щось незрозуміле.
Пильні охоронці в камуфляжі й тільниках пропускали далеко не всіх, поділяючи народ на тих, хто мав пропуск, і на тих, хто не мав. Ми як кореспонденти "Дня" підійшли було до воріт, але нам сказали, що на нашу газету тут не розраховували. З'явився якийсь пан на ім'я Юра і, побачивши посвідчення, зі співчуттям подивився спочатку на майданчик, де розгорталося дійство, потім на нас. "О четвертій підходьте", - сказав він і зник за воротами. Прийшли о четвертій. Юра випадково потрапив нам на очі, був схоплений за гудзик, ще раз пообіцяв пустити й знову зник. А з естради тим часом уже лунали голоси "Сергіїв Івановичів", котрі із захватом розмірковували на вічну пивну тему й оголошували список учасників. Люди, що мріяли пробитися поближче до "справи", нашорошили вуха з надією щось почути, спробували купити в кого-небудь квиток, і зрозуміли, що фестиваль обмежується Андріївським узвозом.
Присутність "зайвих" людей на святі не передбачалася.
Не знаю, може, це й нормально, з точки зору організаторів. Але, по-моєму, це однаково, що коли б я запросив усю редакцію на день народження, вручив би більшій частині по пляшці пива, а потім вибрав би найближчих колег і в окремому кабінеті влаштував розширену програму з горілкою і закускою...
Звісно, організатори мають право запрошувати, кого хочуть. Так само, як журналіст має право на свою точку зору. Але якщо вже був оголошений пивний фестиваль для всіх, необхідно було тримати марку. Щодо сортів, представлених на так званому "фестивалі", на "пиво №1" вони не важать. Як сказав один із відвідувачів, який залишився за межами свята: "Попивали й краще!" І пішов своїм шляхом. А ми - своїм, на станцію метро "Дніпро", де випили краще, на наш погляд, "Оболонське", влаштувавши таким чином свій, нормальний фестиваль...
