До уваги читачів «Дня» — ліцензійні фільми.
«Поза полем зору»
Режисер: Стівен Содерберг.
Дон Чидл, Денніс Фаріна, Елберт Брукс.
Содерберг більш ніж правильно вибрав сценариста Скота Френка,
який написав сценарій фільму за романом Ілмора Леонардо. У свій час праці
Леонардо були використані Квентіном Тарантіно у фільмі «Джекі Браун» і
Баррі Зоненфельдом у кінострічці «Схопити коротуна», що принесло обом режисерам
загальне визнання та численні нагороди на фестивалях світу.
Содерберг курсував у близьких до Леонардо тематичних водах
— «Сексу, брехні й відео», удостоєного 1989 року «Золотої пальмової гілки»
Каннського фестивалю. У стрічці «Поза полем зору» в двох колег думки збіглися:
фільм висувався на здобуття «Оскара» в номінації «Найкращий сценарій» і
хоча з прокату в США зібрав не багато, але на «відео» користується величезною
популярністю в усьому світі. Сюжет сам по собі простий: невдале пограбування,
в'язниця, невдала втеча, знову в'язниця і все повторюється ще раз. Але
вся чарівність у тому, як Содерберг обіграв діалоги та сюжетні ходи Леонардо,
— а обіграв він їх просто чудово. Сцена зустрічі злодія Джека (Джорж Клуні)
й поліцейської Карен (Дженіфер Лопес) анітрохи не поступається схожій за
харизмою сцені з фільму «Сутичка» з Аль Пачино й Робертом Де Ніро. Блискучий
діалог у поєднанні з неординарною режисурою та романтичною синкопованою
музикою спричиняє в глядачів майже стан екстазу. І сюжетна «попсовість»
наступних сцен потрапляння героїв із протилежних таборів у ліжко зовсім
такою не здається.
Справді, якби всі режисери і сценаристи вміли так втілювати
свої ідеї в мелодрамах і бойовиках, то глядачі померли б від щастя.
Відеоінформація надана компанією «Студія-1».
