«Рукокрилі (до цього ряду відносяться кажани), — пояснює фахівець відділу маркетингу і реклами Київського зоопарку Кирило Трантін, — потребують такої ж підтримки людини, як і пернаті, що повертаються до нас після зимового «вояжу». По-перше, тому що користь від кажанів анітрохи не менша, ніж від пернатих: один особень знищує за добу стільки ж шкідливих комах, скільки важить сам. Крім того, «борці з комахами» вдало один одного доповнюють: поки сплять птахи, миші працюють у нічну зміну. Тим часом людство відповідає рукокрилим чорною невдячністю: у багатьох народів тварин вважають кровососами, асоціюють із символом зла чи з душами померлих і їх, як мінімум, бояться. А є ж серед них і такі, які харчуються квітковим нектаром…Вже не кажучи про те, що багато видів «маленьких, але жахливих» самі давно потребують захисту — наприклад, в Україні більшість з існуючих тут 25-ти видів занесено до Червоної книги. Нерідко у мишей виникають проблеми з «пропискою»: старі споруди з нішами та горищами активно зносяться, а нові зводяться без зайвих деталей; багато печер, у яких «гніздяться» колонії кажанів, активно освоюються туристами. Страждають бідолахи і від нескінченних перепадів температури, які останнім часом нерідко супроводжують наші зими, — «бетмени» виходять із встановленої їм природою у холодний час року сплячки. У столичному зоопарку навіть створили мишачий притулок — всю зиму йшов прийом звірят, що випадково залетіли до квартири або яких підібрали кияни».
Мета проведеної зоопарком акції — насамперед, провести просвітницьку роботу серед молодого покоління. Приділяти першочергову увагу безпосередньому знайомству і спілкуванню дітей із тваринами рекомендують, до речі, всі міжнародні організації, що займаються охороною навколишнього середовища, існує навіть грантова підтримка просвітницьких акцій. У столиці їх проведення стало можливим завдяки створенню вищезазначеного Фонду допомоги зоопарку: за минулий рік вдалося провести близько 18 акцій із різноманітними вікторинами, конкурсами і — спасибі спонсорам, що з’явилися! — призами. Меценати, як і окремі київські школи, також беруть шефство над тваринами. Підопічні зоопарку, звичайно, і так не голодують. Навпаки — господарство впевнено розвивається, будуються сучасні вольєри, в обмін або як подарунки з’являються нові тварини (віддають перевагу все ж першому, тим більше, що колекція проводити обмін дозволяє): нещодавно «приїхали» австралійські ібіси, жовтокрилі токо, японські журавлі, індійські літаючі лисиці (до речі, це найбільші представники «сім’ї» кажанів), один вид антилоп. Однак ефект від вищезазначеного шефства, відмічає К. Трантін, важко переоцінити: як кажуть, змалечку люди вчаться грамотно будувати взаємовідносини з тваринним свiтом.
