У Мистецькому центрі «Галерея Ілько» в Ужгороді триває виставка заслуженого художника України, живописця та монументаліста Василя Беци. На його «Повернення додому» чекали родина, друзі, колеги по цеху, земляки. Саме так виставку назвали не випадково, адже неординарний закарпатський художник помер у Словаччині 27 вересня 2013 року, коли йому йшов 65-й.
Нинішній вернісаж, до якого митець ще за життя активно готувався, став втіленням його мрії, яку здійснили вже його діти — донька Альона Беца та її чоловік Андрій — за активного сприяння «Галереї Ілько», друзів Василя та його дружини. Як заявив на презентації співорганізатор виставки Михайло Ілько, він повинен був допомогти, бо цим хотів «віддати борг» Василеві, який колись дав йому безцінні уроки малярства.
Творчість Василя Беци, корінного закарпатця, вихідця із села Скотарське на Воловеччині, дуже різнопланова та різнобарвна тематично, жанрово, колористично. Його талант визнаний на рідних теренах та за межами України.
На нинішній виставці представлено творчість митця у всій її розмаїтості. На полотнах, яких тут налічується близько сотні, можемо побачити рідні серцю художника пейзажі Верховини, сусідньої Словаччини, численні абстракції, модерн, пластику, виконані різними техніками. Є тут акварель, олія, пастель. Але всі полотна об’єднує любов митця до життя, до рідних, до свого краю. Не випадково у його роботах переважають теплі, гарячі, яскраві барви.
Як розповідає донька художника Альона, вона разом із чоловіком та однодумцями упродовж двох років виношували ідею проведення персональної виставки батька. Непросто було й вибирати роботи, адже їх чимало. Частину представлених полотен довелося віднаходити у приватних колекціях Києва та Закарпаття, частина — сімейні, деякі привезено зі Словаччини, де художник малював в останні роки свого життя.
Наразі доторкнутися до світу високого мистецтва Василя Беци можна у арт-центрі «Галерея Ілько» упродовж місяця.
