«Я створюю нову роль», — так відгукнувся щодо свого перебування на посадi міністра культури України відомий актор Богдан Ступка, виступаючи на зустрічі з творчою інтелігенцією та культпрацівниками Дніпропетровська. Напередодні, увечері 10 березня, він разом із російською актрисою Лією Ахеджаковою в місцевому театрі тріумфально зіграв у спектаклі «Старосвітська любов», створеному за мотивами твору М.Гоголя. Як з’ясувалося, роботу міністра «перший актор нації» (так величали його в Дніпропетровську) і надалі має намір суміщати зі сценічним мистецтвом. «Приймаючи нову посаду, — сказав Б.Ступка, — я висунув умову: одна прем’єра на рік і три-чотири спектаклі на місяць». Що ж до «ходіння у владу», то на це актор, за його словами, погодився лише потім, щоб реалізувати «одну ідею» — створити національний благодійницький фонд для підтримки культури. В Україні, пояснив він, нараховується близько сотні державних театрів. Такої розкоші не дозволяє собі жодна країна у світі. Рано чи пізно всі вони мають перейти на антрепризну основу. У цих умовах «єдиним порятунком» буде фонд, в який багаті меценати готові внести кошти. І таких людей Богдан Ступка, за його запевненнями, знає чимало. Заважає поки що те, що немає низки законів — про спонсорську діяльність та інших, проекти яких міністерство має намір внести на розгляд парламенту. «Створення фонду — це моя програма-мінімум, якщо мені не вдасться цього зробити, я піду у відставку», — заявив міністр.
Утім, у пана Богдана є й чимало інших задумів. Наприклад, створити на Українському телебаченні канал «Культура» або стимулювати впровадження державної мови надбавками до зарплати. Сам міністр при цьому пригадав досвід Ізраїлю, де його знайомий не міг отримати гарної роботи, доки не вивчив іврит, і два роки «носив каміння».
Однак ці страсті, очевидно, не йдуть ні в яке порівняння з тим становищем, в якому опинилася вітчизняна культура. До міністра підступили зі скаргами на низькі зарплати, пенсії, на вбоге фінансування. «Якщо 1994 року, — сказала директор міської бібліотеки Ерна Шамичкова, ми одержали 38 тисяч книжок, то минулого — менше як 2 тисячі, а наші філіали на околицях — усього по 12 примірників». Рядові бібліотекарі одержують таку саму зарплату, як прибиральницi — 74 гривні за місяць. Зі своїми бідами до високого начальства звернулися й працівники музеїв, театрів та цирку. Міністр, хоч і пообіцяв підвищення зарплати, але вимушений був констатувати, що в наші дні збулося знамените прокляття з кінофільму «Діамантова рука»: «Щоб ти жив на одну зарплату!» — і додав: «Це жах!»
Важко сказати, чи то вплинуло тепле слово міністра, яке і працівникові культури приємне, чи то співчуття до побратима по мистецтву, але в далеку дорогу до столиці Богданові Ступці дніпропетровці презентували сидора — два великі кошики з продуктами. І там було все, про що сьогодні може мріяти убогий інтелігент, — хліб і ковбаси, фрукти і вина, а також величезний шмат українського сала!
