Днями у Малому залі НМАУ твори під назвою «Серцем лину в Україну» представив слухачам знаний український композитор. За висловом мистецтвознавця Валентини Кузик, магістральне місце у творчості Олександра Яковчука завжди займали теми великого філософського й соціального звучання (опера «Незабутнє» за повістю Олександра Довженка, народна феєрія «Сім слів Малахія» за Миколою Кулішем; симфонія-реквієм «Тридцять третій» на вірші Василя Юхимовича, де вперше пронизливо трагічно прозвучала тема Голодомору, симфонія «Біоритми Чорнобиля» тощо). Створюючи власну музику, ще із студентських років композитор при першій-ліпшій нагоді й в Україні, й у колишній Югославії, куди наприкінці 1980-х запросили Яковчука працювати до опери міста Нові Сад, збирав та записував зразки українських народних пісень. І зібрав їх понад півтори тисячі.
У скрутні 1990-ті Олександр разом із дружиною Надією (гарною піаністкою) та трьома дітьми виїздять до Канади. Там вони працюють педагогами у музичних закладах міста Торонто, навчаючи юних музикантів, зокрема і з українських родин. Олександр жив надією широко показати канадській аудиторії високий художній та композиційний рівень сучасної української музики. Він боляче переживає розлуку з рідним краєм, а у музичних колах починають говорити про «роки мовчання» композитора. Але Олександр Миколайович багато працював. У той період з’явилися понад 200 нових обробок народних пісень, Літургія Св. Іоанна Златоустого, духовний концерт «Які любі оселі Твої», шість псалмів.
У Канаді відбулося чимало камерних та хорових концертів Олександра Яковчука. Однак композитор розумів, що реалізувати себе у великих проектах він зможе лише в Україні. Тож від 2005 року Олександр щороку приїздить до Києва, бере участь у престижних музичних фестивалях. Його твори співають знані хорові колективи, записують диски, а 2009 р. композитор назавжди повертається на Батьківщину, починає викладати на кафедрі композиції Національної музичної академії України. Поневіряння митця по світах лише зміцнили переконання, що Україна — головне джерело його натхнення, вона назавжди у його серці, без неї його музика ледь жива.
Кажуть, Бог постійно посилає людині випробування, але не більше, ніж вона здатна витримати. Випробування дають нам життєвий досвід, збагачують розум і душу, звеличують дух. У справедливості цих суджень мала можливість переконатися публіка, яка почула хоровий концерт Олександра Яковчука у прекрасному виконанні камерного муніципального академічного хору «Хрещатик» під орудою Павла Струця (солісти: Оксана Дондик, Марія Соломін, Юлія Левченко, Віталій Пальчиков і Володимир Палеєв).
На вечорі прозвучали: хоровий концерт «Які любі оселі Твої» (світова прем’єра), Літургія Святого Іоанна Златоуста (перше виконання у Києві) й кантата на вірші Тараса Шевченка для солістів, мішаного хору та ударних «Тече вода в синє море» (теж світова прем’єра)... Гадаю, якби ця та подібна їй музика сучасних українських композиторів частіше звучала у наших концертних залах, по радіо, на телебаченні, під час свят і врочистостей — то наше суспільство швидше б оздоровилося і фізично, і морально.
