Коли парламент урешті-решт поїхав відпочивати, Президент зрозумів, що він може зосередитися. Він сів, зосередився, і зрозумів, що уряд неправильно керує. Він здогадався, що для того, щоб уряд керував правильно, його треба замінити.
Уряд складався з кабінетів, телефонів, стільців, столів та міністрів. Президент здогадався, що треба міняти тільки міністрів. І міністри помінялися місцями. Але перед цим вони розрахувалися на "перший - другий", а потім другі стали першими і навпаки. А деякі перші стали тридцять другими чи навіть шістдесят п'ятими.
Потім Президент вирішив вивчати питання про виселення парламенту. І всім про це розповів. А парламент у цей час був коло моря та їв кавун, і коли йому сказали, він плюнув кісточкою і висловився приблизно так: "Не кажіть мені цих дурниць!" Парламент знав собі ціну. А Президент цілу добу вивчав, вивчав і вранці вирішив залишити все як є. Президент за цілий рік дуже стомився, і жінка його стомилася, і охоронці його стомилися. Усі стомилися і поїхали на південь. Міністри теж стомилися працювати, терміново все вирішувати. Вони повинні були все незадовільне терміново зробити задовільним. Навкруги роєм роїлося це, незадовільне. Просто жах! Виходиш на двір - і це погано, і це незадовільно. Пробі!
А сусіди повисовувалися з вікон і додають, і сиплють сіль на рани, а гроші на сиплють, і рани не загоюються.
Незадовільно, неспокійно та клопітно. І всі зрозуміли, не зважаючи на те, що стомилися, що для того, аби було весело і спокійно, і задовільно, потрібні гроші.
Ця раптова ідея спала на думку і Президентові, і парламенту, й урядові. І всі почали думати, звідки беруться гроші. А гроші не бралися. І тоді всі зрозуміли, що треба працювати. Але як працювати, якщо за це не платять гроші? І всі знову замислилися і дуже стомилися, і поїхали відпочивати. А дорогою міркували, як це виходить? І що первинне - гроші чи робота?
У всіх голова йшла обертом. Був місяць серпень. Молоко скисало на очах, і міліціонери непритомніли. І країна завмерла, чекаючи на правильні рішення.
