"Останні роки ФФУ послідовно виступала за більш жорсткий ліміт на легіонерів в українському футболі, домагаючись того, щоб у внутрішніх змаганнях кожен клуб Прем’єр-ліги виставляв на полі, як мінімум, п’ять доморослих гравців, — цитує Григорія Суркіса «ПРЕССИНГ».
Проте ця позиція національної федерації не мала повсюдного схвалення у вітчизняному футбольному співтоваристві, незважаючи на те, що інтереси національної та молодіжної збірних України вимагають прийняття саме такої регламентної норми.
Зокрема, не підтримали ФФУ провідні наші клуби — учасники Прем’єр-ліги. Ми знаємо та поважаємо їхню думку, що, втім, не заважає нам мати свій погляд на цю, поза сумнівом, стратегічно важливу для українського футболу проблему. І цю принципову позицію було відбито у відомому рішенні конгресу федерації футболу.
У той же час ми не можемо не враховувати тенденцій розвитку сучасного футболу, який все активніше втягується до орбіти глобального світу. Настільки, що навіть Міжнародна футбольна асоціація, яка давно й наполегливо ратувала за впровадження Правила «6+5», змушена була взяти паузу для більш детального вивчення всіх нюансів реалізації даного питання на практиці.
Нагадаю, що на 60-му Конгресі ФІФА, який відбувся 10 червня в південноафриканському Йоганнесбурзі, було вирішено відмовитися від запровадження правила, згідно з яким у стартовому складі на матчі будь-якого клубу мали бути присутніми мінімум шість гравців, які мають право виступати за національну команду країни, яку представляє даний клуб (на заміну замість них могли виходити навіть легіонери). Реалізувати план із запровадження в дію даного правила перешкодила його невідповідність трудовому законодавству Європейського Союзу, який забороняє подібну дискримінацію за національною ознакою.
Разом із іншими делегатами Конгресу ФІФА ми, представники України, у результаті підтримали аргументовану компромісну пропозицію ініціативної групи — тимчасово відкласти прийняття остаточного вердикту за Правилом «6+5». І тепер, підпорядковуючись корпоративній етиці та дисципліні, яка об’єднує всіх членів світової футбольної родини, ми знову ж таки маємо бути послідовними.
Пошук певної золотої середини необхідний і в футбольному господарстві України. Тим паче, що, як уже було сказано раніше, в нашому професійному середовищі чіткої та однозначної підтримки впровадження норми «6+5» наразі не спостерігається. Крім того, якщо попередній тренерський штаб національної команди (Олег Блохін, Олексій Михайличенко) активно ратував за жорсткий ліміт, то нинішні її наставники не дотримуються настільки категоричної думки в цьому питанні.
Проте, відстоюючи інтереси всіх наших збірних, ФФУ не може дозволити собі пустити справу на самоплив. А це, у свою чергу, означає, що, готуючись до участі у фіналі ЄВРО-2012, а також претендуючи на путівку на Олімпійські ігри-2012 («молодіжка») кращі наші футболісти, разом із потенційними кандидатами, не повинні стикатися з дефіцитом ігрової практики.
Виходячи з цього, на даному етапі оптимальним є збереження чинного ліміту, а саме — участь у грі в складі кожної команди Прем’єр-ліги не менше чотирьох доморослих виконавців. Мабуть, така логіка є найбільш реальним способом запобігання не лише спробам штучної натуралізації іноземних гравців з боку клубів, як це було у випадку з сербським воротарем донецького «Металурга» Володимиром Дишленковичем, або про що висловлювався молдовський захисник харківського «Металіста» Віталій Бордіян, але й зловживанням своїм статусом із боку самих гравців, які отримали гарантії на участь у іграх, завдяки наданому громадянству.
Яскравий приклад цього — клуби російської Прем’єр-ліги, у яких зараз виникли серйозні проблеми з футболістами, які мають російські паспорти. Їх трансферна вартість останніми роками різко зросла, а віддача в тренувальній роботі і на полі в матчах помітно знизилася. Причина проста — гравці та їхні агенти впевнені, що місце в складі гарантує ліміт на легіонерів, унаслідок чого тренери все одно змушені вдаватися до послуг цих виконавців.
Я вважаю, що убезпечити себе від «сусідських граблів» можна лише разом, принципово домовившись між ФФУ і Прем’єр-лігою про подальші суворі правила поведінки щодо цього питання. В якому форматі буде оформлено цю джентльменську угоду — чи то меморандумом, чи то спеціальним договором —вирішуватимуть юристи. Головне, щоб обидві сторони взяли на себе солідарну відповідальність за цивілізоване вирішення даної проблеми, яке захищає, в першу чергу, інтереси національного футболу»."
