Триває Меморіальний тиждень ушанування пам’яті жертв Голодомору, також учора українці відзначили День Свободи — ці події недавньої історії, без сумніву, потребують дальшого засвоєння й обговорення на відповідних майданчиках, зокрема, таким є сайт «Україна Incognita». Про те, як рівень осмислення свідчень і фактів минулого визначає спосіб формування майбутнього української громади, міркують наші експерти зі Львова, Києва та Луцька.
Марія ЗУБРИЦЬКА, проректор Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Проект газети «День» — веб-сайт «Україна Incognita» — можна розглядати як навігаційну систему пошуку ціннісних орієнтирів і координат для українського суспільства, за допомогою якої кожен зокрема і ми всі разом спроможні відкрити для себе та інших ту іншу, справжню Україну, яка чомусь залишається в тіні, поза кадром офіційного теле- та радіоефіру, поза дискурсом сфальшованої історії, але яка вкорінена у фрагменти епічної пам’яті нашого народу і без якої ми так би й залишились уявною спільнотою.
«Україна Incognita» створює не лише віртуальний простір суспільного комунікування та модерну публічну комунікацію в Україні, а й вибудовує інтелектуальну карту України через симфонічний український часопростір культури, мови та історичної спадщини. Саме через життєві світи невідомої України, а отже, до певної міри офіційно «невизнаної спільноти», проект газети «День» подає зразки консолідування українського суспільства через мініатюризацію індивідуальних і родинних наративів, що поглиблюють наше розуміння множинних виявів національної ідентичності.
Одним із таких виявів є збірний образ Майдану в колективній свідомості українців. У сьому річницю Помаранчевого злету вслухаймося у непідробний голос Майдану, пильно вдивімося в одухотворені профілі тих, хто повірив у власні сили, зняв із свого серця кайдани страху і заявив усьому світові: «Ми є! Разом нас багато, і нас не подолати!» Майдан засвідчив, що ця «Україна Incognita» і є справжнім носієм фрагментів великої епічної пам’яті, що мають здатність якимось дивом у зовсім неочікувану мить раптово оживати й об’єднувати однодумців в одну симфонію національного пробудження. Саме цей клаптик території у серцевині сивочолого Києва став місцем феноменального внутрішнього піднесення та суспільної консолідації, що зарядила енергією зневірених та об’єднала українське суспільство, яке горе-політики без ґрунту та національної пам’яті намагалися розділити історично, мовно чи конфесійно. А інші горе-політики, яких піднесла потужна хвиля народного злету на найвищі владні посади, так і не зуміли виправдати сподівань українського суспільства, бо виявились неспроможними відчувати пульс народного життя, чути голос народу й розуміти життєвий світ українців.
Теперішні реалії лише увиразнюють суспільно солідаризований профіль Майдану як найкращу позицію для оптимістичного погляду в майбутнє, тому радіймо, що є таке місце на карті України третього тисячоліття. Майдан став місцем-метафорою воскресіння колективного «МИ», одним із яскравих моментів вияву культури спільних почуттів українців, тому тут завжди відчинені двері, навіть якщо його обгородити владними парканами недоступності, мурами спезназівців чи заборонами тут збиратися. Це місце завжди даватиме нам притулок у часи розчарувань і зневіри, воно зігріє нас теплом світла, що народилося від єдності чистих помислів і прагнень громадян України Incognita.
Олег РАЗИГРАЄВ, кандидат історичних наук, доктор гуманістичних наук в галузі історії (PhD in History), старший викладач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Волинського національного університету імені Лесі Українки, Луцьк:
— Невтомна робота, яку проводять автори сайта «Україна Incognita», є надзвичайно важливою для широкого загалу громадськості нашої держави, адже вона дає можливість вийти за межі суто «академічної науки» й виступає своєрідним популяризатором історії. Разом з тим матеріали, уміщені на сайті, характеризуються високим науковим рівнем.
На особливу увагу заслуговують рубрики «NB!» та «TOP-книги». Вони допомагають «тримати руку на пульсі» наукового життя країни, вчасно дізнаватися про появу нових історичних книжок, нарисів, про перебіг відкритих лекцій та презентацій. Із превеликим задоволенням прочитав скорочений виклад лекції відомого американського історика, професора Єльського університету (США) Тімоті Снайдера, пов’язану з появою його останньої праці «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», де автор зазначає, що Голодомор в Україні був навмисною винищувальною акцією Йосифа Сталіна. Загалом питання Голодомору-геноциду 1932—1933 років часто порушується на сайті «Україна Incognita», що є необхідним для формування історичної пам’яті України, пам’яті кожної родини, сім’ї чи окремої людини, яка безневинно загинула від сваволі сталінського режиму.
Анатолій КИЯШКО, аспірант кафедри археології НаУКМА, науковий співробітник «Музею однієї вулиці»:
— Нещодавно відкрив для себе ще один гуманітарний ресурс, представлений на базі газети «День», — « Україна Incognita». Поряд із добротним набором статей, присвячених відомим і не дуже сторінкам історії України, «Україна Incognita» приємно здивувала і своїми оригінальними «фішками».
Передусім, я маю на увазі послугу «Музеї он-лайн», за допомогою якої я з радістю пороздивлявся і поклацав усе, що було можливо. Цікавою є також ідея інтелектуальної карти України, щодня все більше наповнюваної інтерактивними маркерами.
Хочеться зробити реверанс у бік іще одного з проектів «Україна Incognita», який називається «Сімейний альбом України». Статті у жанрі «мікроісторії», де в центрі уваги опиняється доля однієї родини чи особистості, для мене були найбільш цікавими.
Загалом «Україна Incognita» стала одним із, поки що, на жаль, не багатьох, професійних культурно-історичних проектів на теренах українського Інтернету. Упевнений, що його автори не зупиняться на досягнутому. Нові «музеї он-лайн» в списку та наповнення достойним контентом білих плям terra incognita на інтерактивній карті зроблять проект іще цікавішим.
Сайт вартий уваги всіх, хто цікавиться справжньою історією України (а не казками про козаків-термінаторів і трипільців-українців, які винайшли все — від колеса до зорельотів).
