Навряд у світі знайдеться бодай одна людина чи будь-яка жива істота, яка на рівні свідомості, інстинктів чи навіть елементарних реакцій не знає або не відчуває — без води не буде життя. Але найбільш розвинені суб’єкти природи, які назвали себе homo sapiens, своєю бурхливою діяльністю призвели до всезростаючого дефіциту води, особливо в придатному для вживання вигляді. За таких умов науковці ведуть пошуки виходу в найрізноманітніших напрямках. Водночас актуалізувалися дослідження властивостей води з використанням підходів, до яких раніше вчені з традиційним способом мислення ставилися (та й зараз іноді ставляться) з певною зверхністю. Почали проводитись експерименти, які вивчають здатність цієї субстанції зберігати й передавати інформацію. Про це та про деякі практичні аспекти сучасних досліджень води ми й розмовляли з директором Науково-дослідного інституту регіональних екологічних проблем Житомирського національного агроекологічного університету, доцентом Миколою ДІДУХОМ.
— Миколо Іллічу, в коло ваших наукових інтересів, крім загальних екологічних проблем Поліського регіону, входять, зокрема, проблеми вживання води, її якості. У тому числі — в дещо нетрадиційному аспекті. Чому та як ви цим почали займатись?
— Організацією Об’єднаних Націй прийнята резолюція про оголошення 2005 — 2015 років такими, що присвячені питній воді, її загальна назва — Міжнародна декада дій «Вода для життя». Наша країна, на її підтримку, прийняла свою Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006 — 2020 роки та Закон України «Про питну воду та питне водопостачання». Обласні державні адміністрації, в тому числі — Житомирська, й органи з таким же статусом розробили й затвердили свої регіональні програми поліпшення якості питної води. Україна є однією з найменш забезпечених водою серед країн Європи. За світовими стандартами вважається, що середній показник щодо цього має бути на рівні більше 6 тис. кубічних метрів у рік на одну людину, а повна забезпеченість — 15 тис. куб. м. За нормами, встановленими Європейською економічною комісією ООН, на одну людину повинно бути не менше 1700 кубометрів питної води. На Житомирщині, наприклад, цей показник складає трохи більше 1 тис. куб. м на одну особу. У посушливі роки, як, наприклад, у 2008-му, по області він був ще менший, на рівні 0,69 тис. куб. м на одну людину. Тобто картина не є райдужною. Крім того, сьогодні практично всі поверхневі вододжерела в Україні за рівнем забруднення наблизились до третього класу якості, а за міжнародною класифікацією — до четвертого-п’ятого, при цьому конструкція очисних споруд і технологія очищення води залишаються незмінними. Тому нас цікавили методи оцінювання якості цієї води. Не секрет, що в Житомирі його мешканці з водогону споживають воду четвертого класу, тобто ми на межі фолу, бо п’ятий клас —це технічна вода. Отже, існують глобальні проблеми питної води, регіональні й конкретно такі, які пов’язані з тим, що тече з кранів у наших домівках.
Нині серед науковців утверджується думка, що вода не є простою речовиною, що вона має якусь будову, певну матрицю, яка зберігає інформацію і має властивості її збереження й передачі. Зокрема, подібні роботи проводились і проводяться російськими (професор Зенін С.В.), японськими (Емото Масару), німецькими (доктор В.Нофер) вченими. Але, скажу відверто, не всі науковці в це вірять.
— Ви співпрацюєте із закордонними науковцями в цьому напрямку? Які дослідження проводяться на базі Науково-дослідного інституту регіональних екологічних проблем Житомирського національного агроекологічного університету, який ви очолюєте?
— Швейцарські колеги познайомили мене з німецьким вченим доктором Вільгельмом Нофером, який працює над подібною тематикою. Він оцінює воду методом її кристалізації. Суть цього методу полягає в наступному. Вода здається нашому оку завжди однією і тією ж, яким би не був її склад. А яка різниця в інформації, яку різна вода зберігає в собі? Чи можна це побачити і яким чином?
Порадившись із ним, ми з нашими студентами провели такі експерименти — брали воду з поверхневих джерел навколо Житомира, з річки Тетерев, з центрального водогону обласного центру. Суть наших досліджень полягала в порівнянні форми кристалів, які утворюються при кристалізації тих чи інших проб води. Серед тих науковців, які займаються цією проблематикою, вважається, що свідченням ідеальної води є форма її кристалів у вигляді сніжинки. При кристалізації наших проб найбільш близькою до такої структури була вода з природних джерел. А найгіршою — вода з водогону, бо там утворювалися кристали хаотичної форми, якісь палички тощо.
— Тобто, коли падає сніг, і ми зможемо його зібрати, вода з нього буде найчистішою і найкориснішою?
— З точки зору інформаційної якості, мабуть, так.
— Але зараз продається бутильована питна вода. На етикетках зазвичай зазначено, що вона з якогось природного джерела. Її варто купувати? А ще, наприклад, у нас в Житомирі продається на розлив так звана тала вода, рекламується, що вона піддається спеціальній обробці для структуризації. Нещодавно на українських телеканалах з’явилась схожа реклама щодо інших марок питної води.
— Кожен з цих видів буде відрізнятися між собою структурою. Який із них найкращий для вживання залежить не стільки від конкретного типу, скільки від совісті продавців. Якщо «тала вода» є справжньою, то вона буде чистою. Але під її маркою можуть продавати звичайну водогінну воду, або, в кращому разі, криничну. Загалом талу воду можна робити самим навіть з того, що подається водогоном — заморожувати її, причому шкідливі домішки не замерзнуть. Їх може бути більше або менше в залежності від чистоти вихідного продукту, а для того, щоб їх позбутися, існує кілька способів, у тому числі — просто злити їх, а замерзлу воду знову розтопити і вживати.
— Ви також проводили експерименти з водою, взятою з поверхневих джерел у «чорнобильських» районах Житомирщини. Що вони показали?
— Кристали води в пробах, взятих в тих місцевостях, може бути у вигляді сніжинок, але в розірваному, зсунутому вигляді, загалом неправильної форми.
— Яке наукове підгрунтя мають такі експерименти?
— Такі дослідження спираються більше не стільки на матеріальні уявлення про світ, скільки на філософські. Але вони проводяться і мають право на існування. Дослідами доведено, наприклад, що вода, освячена на Водохреще, має особливо правильну структуру, відмінну від звичайної води.
— А такі уявлення про воду можуть бути якимось чином пов’язані із вивченням впливу сучасних пристроїв на людину?
— Мабуть, так. Адже відомо, що вода складає майже 70% маси тіла людини. По-перше, як уже говорилося, ряд авторів вважають, що вода зберігає «генетичну пам’ять», тобто в ній залишається інформація про попередні дії на неї, включаючи вплив електромагнітних випромінювань. По-друге, вода сама є джерелом слабкого перемінного електромагнітного випромінювання. Тому, наприклад, проведені дослідження, що музика, інші коливання можуть впливати на структуру води, і їх можна вважати правдоподібними. Мобільні телефони є джерелами іонізуючого випромінювання, тому при роботі також здійснюють подібний вплив. Крім того, експериментально доказано, що під час розмов з їхнім використанням йде іонізація молекул організму і в першу чергу води. Встановлено, що внаслідок дії іонізуючого випромінювання мобільного телефону мозок людини за півгодини розмови розігрівається приблизно на півградуса. Доведено також вплив роботи мобільного телефону на життєздатність людських сперматозоїдів. Крім того, іонізація призводить до утворення вільних радикалів, які руйнують організм людини.
