Кожна духовна традиція пов’язана з сакральними місцями (топосами), де причетність до цієї традиції, укоріненість в ній переживається її носіями особливо глибоко й інтенсивно — настільки глибоко й інтенсивно, що людина спроможна не лише ліпше пізнати саму себе й сповнитися живодайним припливом духовних і душевних сил, але й доторкнутися до абсолюту, відчути гармонію з усім світом. Часто відвідання сакрального місця стає одним із найважливіших подій у житті людини. Для українців таким надзвичайним топосом є, серед іншого, Чернеча (Тарасова) гора в Каневі, де поховано Тараса Шевченка. Це одне з тих дивовижних місць, де людина доглибно переживає свою причетність до українства, свою українськість. Неозорі краєвиди, відкривані оку глядача з вершини Тарасової гори, дозволяють відчути глибинну єдність з природою, а незрима присутність Шевченкового духу дає змогу сягнути ясності думки.
17—18 травня давній традиції паломництва в Канів до могили Т. Шевченка було надане нове дихання. З ініціативи руху добровольців «Простір свободи» на місці поховання Шевченка відбулась всеукраїнська акція «Проща до Тараса», яка задумувалася організаторами як певна альтернатива офіціозним державним заходам, проводжуваним 22 травня — в день перепоховання поета на Чернечій горі. Відтак принциповим моментом події стала відсутність будь-якої політики чи пропаганди, що дозволило досягти того роду невимушеної й спокійної, але водночас піднесеної, наснаженої та натхненної атмосфери, яка дає змогу людині по-справжньому відпочити духовно й душевно.
Як зазначив голова оргкомітету акції Тарас Шамайда, «Ми хотіли започаткувати традицію, коли люди приїжджатимуть до Канева з власної ініціативи, власним коштом, щоб почути або почитати Шевченка, усвідомити ще раз його значущість для України. Хочемо, щоб ця акція перетворилась у традицію, яка буде розвиватися з роками і набувати нових форм, але не ставатиме при цьому ні офіційним заходом, ані фестивалем. Це має бути саме проща, куди люди йтимуть не бездумно вклонятися монументу, а вшановувати людину, яка жила, творила й силою свого духу дала величезний поштовх для всього народу».
Акція розпочалась 17 травня, коли неподалік Чернечої гори на узбережжі Дніпра виросло невеличке наметове містечко. Присвятивши день відпочинку, прогулянкам й купанню в Дніпрі, ввечері учасники переглянули фільм Ю. Макарова «Мій Шевченко» й заходились розважати одне одного авторською піснею під гітару.
Наступного дня атмосфера у підніжжя Тарасової гори помітно пожвавилась. Біля одинадцятої години, коли до Канева під’їхала основна частина «паломників», загальна кількість учасників сягнула півтисячі, якщо не більше. Учасниками акції стали представники різних громадських організацій (пласт, Національний альянс тощо), які приїхали цілими автобусами, а також звичайні люди, що діставались місця прощі автомобілями. Географічно акція була представлена більшістю регіонів країни; за віком серйозно переважала молодь, хоча вшанувати Шевченка приїхало чимало людей і старшого віку. Значна частина «паломників» привезла з собою примірничок «Кобзаря» (за зовнішнім виглядом книжечок було видно, що їх читають, а не лише привезено заради пафосу), багато хто був одягнений у вишиванку або мав інший атрибут українського національного вбрання.
О 12 годині біля пам’ятника Шевченку розпочалась акція «Живий «Кобзар», під час якої кожен охочий міг прочитати улюблений вірш Тараса Шевченка, а також взяти участь у «збиранні» України — складення пазла, частинами якого були області, на яких написані фрагменти «Молитви» Шевченка. У другій половині дня учасники акції спустились на галявину під горою, зручно розмістились на травичці й звернули погляди на зведену неподалік сцену, де виступали українські рок-гурти «Сад» (Київ), «Свобода» (Полтава) і «ДельТора» (Полтава). Музиканти виконували пісні, покладені на слова Т. Шевченко. Як відзначив вокаліст гурту «Сад» Сергій Решетник, «існують думки, що класичну поезію, зокрема й Шевченкову, не можна співати під сучасну музику, проте, на мою думку, вірші Шевченка мають таку інформацію, яка дуже близька до того стилю, який ми сповідуємо — хард-рок, хард-н-хеві, його філософія надзвичайно потужна й класно, кажучи сучасною мовою, поєднується з такою музикою».
Загалом акція залишила дуже приємне враження.
