Кажуть, успіх будь-якої справи майже повністю залежить від людини, яка взялася її організовувати. Цей досить суперечливий вислів, принаймні, цілковито підходить до історії розвитку регбі на Рівненщині.
Цей вид спорту, практично невідомий у нас, вельми популярний у світі, і в нього грають мільйони людей у різних країнах. Однак традиція є традиція, і на Рівненщині цей екзотичний вид спорту навряд чи мав би скільки-небудь серйозне поширення, якби не ентузіаст із Південно-Африканської Республіки Дерк Гіман.
Цей тридцятирічний місіонер, який приїхав кілька років тому на Рівненщину на запрошення однієї з релігійних конфесій, крім своєї основної проповідницької діяльності, зайнявся популяризацією регбі. З його слів, усе вийшло досить несподівано. Серед жителів ПАР регбі є наймасовішим видом спорту, набагато улюбленішим, ніж, наприклад, футбол. Будучи на батьківщині соціальним працівником і допомагаючи неблагополучним сім’ям, Дерк використав спорт як один з методів соціальної реабілітації. Саме він, на думку молодого південноафриканця, дає змогу більш ефективно повертати важких підлітків до нормального життя.
Першу регбійну команду в Рівному Дерк Гіман створив у 1997 році. Тоді було особливо важко — не вистачало форми, правил гри її учасники не знали, та й сам овальний м’яч — головний інструмент регбі — спричиняв здивування у рівненських хлопчаків, які звикли грати на пустках у футбол. Почалися пошуки спонсорів, здатних закупити форму і спортивні аксесуари, пошук нормального стадіону, де можна було б тренуватися.
Дерк Гіман не любить розповідати про труднощі і невдачі. Однак перші його кроки на тренерському терені були вельми непростими. Потім сталося диво: рівненські дітлахи раптом «захворіли» регбі. Займатися ним стало модно і навіть престижно. Кількість бажаючих грати в цю нову для нашої країни гру почала перевищувати фізичні можливості тренера-аматора з ПАР. І тоді Дерк Гіман створив своєрідні курси тренерів, на яких сам готував із своїх вихованців керівників команд. Про масштаби захоплення цією грою в регіоні свідчить той факт, що з шістнадцяти дитячих команд з регбі в Україні — вісім з Рівного. Усього ж кількість регбійних команд у регіоні перевищує два десятки.
При всьому цьому матеріальної вигоди в ентузіаста з ПАР немає. Свою справді подвижницьку працю Дерк Гіман пояснює просто і для нас досить дивно: «Найприємніше в житті — коли бачиш, як діти, які не бачили в житті овального м’яча, починають грати на хорошому рівні, і ним вдається досягти успіхів». Напевне, в цьому сенс: радіти, коли твоя праця робить щасливими людей навколо тебе.
