Популярного кіноактора і прем’єра театру Російської драми ім. Л. Українки Давида Бабаєва можна сміливо занести до Книги рекордів Гіннеса. За тридцять років роботи у театрі він жодного разу (!) не запізнився на репетиції і лікарняних листів не брав. Коли колеги і друзі цікавляться, як же йому це вдається, він усміхаючись відповідає: «Не люблю, щоб мене чекали», а потім додає, що коли, одного разу, він не прийде вчасно — значить помер.
— Я звик до дисципліни ще з юнацтва, — розповідає Давид Вольфович. — Свою трудову діяльність розпочав з 17 років, працюючи на військовому заводі. Зміна розпочиналася о 8.00, і за п’ять хвилин до її початку пропуск при вході вже не брали, а той, що запізнився, викликався у дирекцію для пояснення. Відтоді не запізнюватися стало моєю другою натурою. За характером я терплячий і, наприклад, у молодості міг чекати дівчину на побачення понад півтори години.
Недавно Бабаєв відзначав приємні дати — дві улюблені постановки: «Школа скандалу» і «Останній палко закоханий», у котрих він грає головні ролі, подолали сотий рубіж, але з роками не перестають користуватися глядацьким успіхом. Вистава «Останній палко закоханий», поставлена режисером із Санкт-Петербурга, однокурсником Михайла Резниковича по театральному інституту Юрієм Аксьоновим. Згадуючи той період, Бабаєв стверджує, що репетицiї проходили швидко — за два місяці народилася вистава. «Я люблю цю комедію Ніла Саймона, — признався актор, — до речі, «Останній палко закоханий» і шеріданівська «Школа скандалу» — вистави, у яких, після багаторічної роботи у театрі, мені довірили не другорядні, а головні ролі».
На ювілейній виставі «І все це було... і все це буде», присвяченій 75-річчю Російської драми, окрім фрагментів зі спектаклів Бабаєв проникливо співав романс Олександра Вертинського. Після вечора вся трупа зібралася в буфеті. До художнього керівника театру Михайла Резниковича підійшов віце-прем’єр Володимир Семиноженко зі словами: «Я не знав, що ви так чудово співаєте. Чому б вам не випустити диск?». Михайло Юрійович змінився на лиці: «Я співаю? Це Бабаєв у нас вокаліст». Жаль, актор не скористався випадком і не став круто змінювати долю, йдучи у шоу-бізнес, залишаючись вірним своїй першій любові — театру.
