Своєю столицею фест обрав містечко Рахів на Закарпатті. Тут органічно перетинаються та доповнюють одна одну українська й циганська, румунська й мадярська культури. Рахів є прикладом міжетнічної толерантності й культурного плюралізму. Однак не це найголовніша особливість закарпатського райцентру, адже кожне містечко цього регіону може похвалитися полінаціональністю й розмаїттям традицій та звичаїв. Річ у тім, що, самі того непідозрюючи, засновники Рахова 560 років тому звели своє місто в самісінькому географічному центрі Європи. Рахів’яни спокійно собі жили, допоки австро-угорський кайзер Франц-Йосип Габсбург 1887 року не встановив за 10 кілометрів від Рахова пам’ятний знак — стовп із викарбуваними латиною словами: «Це постійне, точне, вічне місце...»
Сьогодні географи не такі одностайні. Загально відомими є три географічні центри Європи, два з яких знаходяться за межами України. Проте той рахівський знак був першим і для українців — єдиним правильно визначеним місцем. Радянські вчені підтвердили виміри австрійських попередників і поруч зі стовпом було встановлено металеву стелу. Рахівський район зацікавив туристів, біля «Європи», як називають пам’ятний знак місцеві таксисти-цигани, не буває порожньо. Один бізнесмен навіть відкрив поруч колибу-музей, і його закладу не доводиться бути збитковим...
Однак, на жаль, про закарпатський континентальний центр Європи суспільство почало забувати. Аби відродити популярність «гуцульського Парижа» (так назвала місто імператриця Марія-Терезія Габсбург), у сучасному Рахові вирішили проводити фестиваль. Ініціатором стала екс-міністр культури, а сьогодні народна депутат Оксана Білозір. Перебуваючи в міністерському кріслі, вона розробила державну програму «25 центральних міст України». За проектом незабаром 25 занепалих населених пунктів мають стати туристичними мекками України. Розпочали відродження з Рахова.
СЛУХАЄМО ТА СПІВАЄМО УКРАЇНСЬКЕ
Торік перший «Європа- Центр» викликав чималий розголос у пресі й отримав безліч позитивних відгуків. Одразу проголошений міжнародним, фестивальний майданчик приймав зірку світової фолк- музики Бобана Марковіча, плюс величезний десант вітчизняних гуртів й ансамблів. Заохочені вдалим початком меломани, з придихом, очікували на другий фестиваль... І тут почалися проблеми. Новий міністр (Ігор Лиховий) без захоплення прийняв багаж проектів своєї попередниці. Ідею фесту ледь не відклали на полицю. «Європу-Центр» врятувало тільки те, що він був частиною державної програми, яка мала виконуватися. Довгі суперечки — бути чи не бути — і, як наслідок, відсутність іноземних виконавців на II Міжнародному музичному форумі. Тому що організатор — Державне підприємство Міністерства культури й туризму України «Україна гастрольна» — не встигло обумовити участь закордонних музикантів у фестивалі. Утім, послухати виключно українських виконавців у Рахові зібралося кілька тисяч прихильників музики.
Глядачі приємно здивували. По-перше, хоч і були нетверезі молодики, у натовпі не було жодних проявів агресії — суцільний багатонаціональний позитив. По-друге, молодь однаково гаряче й гучно вітала як молоді формації, так і розкручені столичним телебаченням гурти. Це результат вкрай патріотичної та врівноваженої позиції керівників місцевих FM станцій, котрі до ефіру допускають значний відсоток сучасної нової та альтернативної музики. Парк хором підспівував і чернівчанам «Гуцул Каліпсо», і «Тартаку», й афроукраїнцям «Чорнобривцям», і «Мандрам»... По-третє, міліція не заважала емоційному єднанню музикантів і слухачів. Ведучий Сашко Положинський неодноразово дякував організаторам за відсутність VIP-зони й бар’єру перед сценою. І вже в якості фронтмена «Тартака» наприкінці свого виступу спробував стейдждайвінг, стрибнувши прямісінько на голови фанам, і впавши разом із ними. Між іншим, жоден із учасників не виступав у Рахові минулого року.
— Це наша позиція, — пояснив відсутність торішніх «Перкалаби» та Каті Chili президент фестивалю й директор «України гастрольної» Роман Недзельський. — Ми хочемо, щоб наш захід був трампліном для молодих виконавців. Хочемо, щоб «світилися» нові імена, такі як «Карна», «Файно», Ліля Ваврин, D. Dreams, тому не повторюємо склад учасників фестивалю.
Оксана Білозір привезла до Рахова оновлену концертну програму зі старих та нових пісень із відчутною фольковою складовою. Поринувши в політику, співачка тепер виступає лише з трибуни Верховної Ради. Поява на фестивалі, на жаль, не є початком концертного туру. Однак Оксана пообіцяла час від часу вертатися на сцену.
ГІСТЬ ФЕСТУ — НАЩАДОК ГАБСБУРГІВ
Компенсуючи відсутність закордонних музикантів, організатори запросили до України нащадка династії Габсбургів — ерцгерцога Йогана Габсбург- Лотрінгена з дружиною Марією. Правнук кайзера Франца-Йосипа живе в Австрії. Дипломований інженер, він уже тривалий час займається туризмом, приймаючи мандрівників у власному маєтку.
Вільгельм Габсбург — онук імператора Франца-Йосипа. Під іменем Василя Вишиваного він командував Легіоном українських січових стрільців. Прізвисько походить від вбрання: ерцгерцог майже ніколи не знімав вишиванку. Через його українськість від нього відмежувалися рідні. Самостійно вивчивши українську мову, Василь Вишиваний став важливим діячем армії Української Народної Республіки, був радником Симона Петлюри. Після поразки української революції 1921 року повернувся до Австрії. Там 1947 року радянські спецслужби його заарештували й вивезли до СРСР. Через чотири роки Вільгельм-Василь загинув у радянському концтаборі.
Ерцгерцог уперше побував в Україні. За чотири дні дирекція фестивалю повозили його по всій Галичині й Закарпаттю.
— Мене дуже здивувала звістка, що в Рахові знаходиться географічний центр Європи, — ділиться враженнями 59 річний нащадок престолу. — Щойно дізнався про це, як почав шукати інформацію в Інтернеті. А приїхавши в Україну переконався у вашій європейськості. Незабутні враження справив на мене Львів. Я, звичайно, багато чув і читав про це місто. Нарешті побачив його, побував у Львівській опері, де ми слухали «Створення світу». А побував у Станіславі (Івано-Франківськ), Буковелі, Яремчі. Вражений вашими людьми, молоддю — яка вона привітна й культурна. В Україні я більше дізнався про свого дядька Вільгельма, австрійського ерцгерцога, важливого українського діяча, патріота своєї другої батьківщини — Галичини. Я пишаюся ним і хочу продовжувати його справу.
Йоган Габсбург-Лотрінген зізнався, що любить народну й класичну музику. Українські фолкові мелодії теж не залишили його байдужим: «У вас дуже життєрадісна й жвава музика, динамічніша за угорську. Цікавими, на мою думку, є сучасні обробки автентичних пісень. Я здивувався, дізнавшись, якого формату музику грають на фестивалі «Європа-Центр».
ПОПЕРЕДУ ЦИКЛ ФЕСТИВАЛІВ
Фест зі всіма складовими: концерти, ярмарок, виставки промислів — успішно завершився. Хтось нарікає, що мало. На це в Романа Недзельського залізний аргумент: «Ми хотіли розтягти фест на два- три дні. Але тут люди займаються сільським господарством, для них субота — робочий день. Глядачі не мають змогу приходити кілька днів поспіль. У наших планах — проведення циклу щоквартальних фестивалів. Вересневий — на честь обжинків. Хочемо навесні провести День чабана, коли чабани виводять отари на полонини на все літо. За тиждень до «Європи-Центру» в Рахові закінчився фестиваль «Гуцульська бринза». Можливо, наступного року ми об’єднаємо наш захід із цим святковим дійством».
