Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Ритми життя

У Києві любителі етнічних барабанів збирали кошти для дитячого відділення Національного інституту раку
21 травня, 2013 - 16:27
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Ритм десятків етнічних барабанів змінюється — але ні на секунду не припиняється. Наче серцебиття, символ життя, що не замовкає. Шість годин, сотні людей, онлайн-зв’язок з іншими «барабанними» містами — Токіо, Римом, Ванкувером, Найробі, Лос-Анджелесом — таким чином прихильник руху DrumSTRONG у Києві збирали кошти для боротьби з раком.

Цей рух виник у США у сім’ї музиканта Скотта Свіммера, син якого захворів на рак. Навіть коли сина вилікували, Свіммер вирішив не зупинятися — він почав проводити щорічні фестивалі DrumSTRONG, щоб допомогти у всесвітній боротьбі з раком. Поступово до руху долучилися десятки міст. Київ — три роки тому, коли керівник школи етнічних барабанів GoDoPaTa Матвій Фрідман загорівся ідеєю акції — і запалив своїх учнів.

«У минулі роки ми допомагали конкретним дітям — 2011-го зібрали 10 тисяч гривень, щоб допомогти хлопчикові Владику з Полтавської області. Підтримуємо з ним зв’язок, він досі бореться за життя, — розповідає Тетяна МАНЗЮК, одна з організаторів заходу.  — 2012-го ми зібрали 16 тисяч гривень для дівчинки з Львівської області — на жаль, вона пішла з життя. Нас це дуже засмутило, але віримо, що продовжувати нашу роботу варто. Цього року ми вирішили трішки змінити концепцію   — допомагаємо відділенню дитячої онкології Національного інституту раку. Звичайно, будемо купувати ліки, але тепер ми ще й прагнемо потоваришувати з відділенням. Ми уже ходили до дітей, проводили з ними невеличкий інтерактив з барабанами. Співорганізатори заходу, студія пластилінової анімації, ходять туди регулярно — вони роблять з хворими дітьми пластилінові мультики. Це виводить дітей з відчаю, допомагає батькам, розряджає атмосферу». Тетяна наголошує, що акція DrumSTRONG — це не лише збір коштів. Це, в першу чергу, поширення ідей гуманізму, милосердя, співчуття, підтримки.

«У барабанах є щось таке первісне, що об’єднує, — варто комусь з’явитися з барабаном, одразу припиняються всі розмови, — розповідає про своє захоплення Тетяна Манзюк, — грати виходить у всіх, адже почуття ритму є у кожного».

Ольга МАКАР
Газета: 
Рубрика: