За чотири тижні до Різдва (Адвент-пришестя) всією Німеччиною і тут у Мюнхені розгортається і міцніє торгова суєта разом iз готовністю і пристрастю робити подарунки — кому побажаєте.
А приносять подарунки не Санта-Клауси, Ніколаси чи звичні нам Діди Морози. Аж ніяк. Називаються ці поважні і спритні працівники Різдва відповідно — Різдвяними дідами (Weihnachtsman).
Тільки не запитуйте: справжні вони чи ні? Казкове і реальне вельми перемішано. Як нероздільні казка і побут, попит і пропозиція на грандіозному різдвяному ринку. У порівнянні зі звичайним, товарообіг у грудні зашкалює за 120%.
На найбільшому базарі року бушує океан подарунків, що пропонуються: від традиційних пряників, сосисок, іграшок до предметів будь-якої розкоші і копійчаної мішури. Що вибрати і кому? Як повеселитися і поподорожувати на майбутніх двотижневих різдвяних канікулах?
У передсвятковій суєті не забути б головне. 25 настає Різдво — день народження Ісуса Христа. Саме тому тут так відзначають найбільше християнське свято.
Подарунки важливі. Адже все має пояснюватися і обумовлюватися любов’ю до ближнього, проголошеною Спасителем. І чи не вельми мало у ці дні посту, молитов, роздумів про вічне і любові не до себе — до інших?
У ці дні у будь-якому християнському краї видно: чи поспішають робити добрі справи. Особливо тим, кому гірше, ніж вам — сірим і убогим, старезним, хворим, незаможним. Під час гігантського різдвяного марафону тут ніхто не приховує істотне ослаблення доброти і могутності Німеччини, як традиційно могутньої соціальної держави.
Не вельми веселі тут передріздвяні відчуття і простих, і непростих німців. У країні видатних фінансистів й економістів виявився грандіозний «обман трудящих» з обміном марок на євро. Чи того чекали?
Закінчується ще один рік економічної депресії. Мають місце десятипроцентне безробіття, нульовий приріст в економіці, десятки тисяч банкрутств, порожня казна земельних і міських бюджетів.
Однак боротьба усіх німців, партій і уряду з опозицією за соціальну справедливість триває — і до нинішнього Різдва досягла високого напруження. Звичні для німців стандарти, держдопомоги, пенсії породжують нові держборги. Став неможливим дотаційний проїзд незаможним, пенсіонерам. Бургомістр столичного Берліна пропонує залишити пільги на проїзд незаможним хоча б після годин піків (цікава пропозиція і для нас). Все одно кожен рік зростають ціни на проїзд для усіх.
Уряду Г. Шредера з його соціал- демократичною платформою вічного розподілу опозиція пропонує прокинутися, тому, що уже нічого розподіляти. Канцлер обіцяє приступити до рішучих реформ і обіцяє новину — більш високий податок на спадщину для багатіїв. Промова елегантного канцлера і справжнього поборника миру у всьому світі на недавньому з’їзді партії 92(!) рази переривалась аплодисментами, хоч і 30 тис. осіб на знак протесту вже вийшли з партійних рядів.
Промова ж Ангели Меркель, лідера ХДС і головного претендента на канцлерський пост, на її партійному з’їзді завершилася овацією, що тривала 5,5 (німецька фіксація) хвилин. Особливо бурхливим був «одобрямс» твердження, що «час Шредера і його червоно-зеленої коаліції закінчується». Було дано і нові соціальні рекомендації: «Безробітні мають братися за будь-яку роботу... Робітник повинен заповнювати свою податкову декларацію на 1 листку паперу чи навіть на картонній підставці під кухлем з пивом... Бездітних за відсутність дітей не потрібно карати»
Однак серед сущих німецьких дітей і дорослих міцніє думка про те, що Німеччина все одно не допустить подальшого падіння рівня життя і соціальної справедливості. Дійсно, у країні, де уміють працювати, допомагати слабким і безробітним, де доброчинність шанована, інвалід може увійти у будь-який будинок і сісти на будь-який транспорт, у Німеччині, яка спокутує свою військову провину і поселила, не без користі для себе, таку кількість емігрантів — у цій країні можна сподіватися на краще.
І Бог, що народжується 25 грудня, їм допоможе!
