Олександр ГОНЧАРУК
Слідство за підозрою у причетності до вживання спортсменами заборонених препаратів, що кваліфікується як заподіяння тілесних ушкоджень, ведеться також проти громадянки Німеччини Марії Річел, котра готувала олімпійську чемпіонку з метання списа Зілке Ренк. Серед підозрюваних фігурують імена тренера штовхальників ядра Вернера Гольдмана й наставника дискоболів Герхарда Беттхера. За словами представника берлінської юстиції, незалежно від цього розслідуються випадки, коли жертвами допінгу ставали неповнолітні.
Роботу групи з розслідування випадків так званої "урядової злочинності" колишньої НДР щодо тренерів і лікарів легкоатлетичних команд уже переважно завершено, всі матеріали передано до прокуратури.
Більшість відомих випадків вживання допінгу спортсменами інших дисциплін буде, скоріш за все, остаточно розслідувано цього року. Прокуратура вже пред'явила два звинувачення в заподіянні тілесних ушкоджень через вживання допінгу плавцями. Тепер столичний Земельний суд має вирішити, чи візьме він ці матеріали для подальшого судочинства.
"Конкретно відповісти на запитання, що таке допінг, досі не в змозі ніхто, - стверджує лікар збірних команд України Юрій Дехтярьов. - Офіційно вважається, що підлягають забороні фармакологічні препарати, які сприяють досягненню результатів, але дають побічні ефекти й виявляються в організмі шляхом лабораторного аналізу. Під усі ці пункти легко можна підвести звичайнісінький аспірин. Отже й виходить, що поняття "допінг" визначено лише списком заборонених (а відтак, небезпечних для здоров'я) препаратів. Тим часом кожен медик знає, що у фармакології немає поняття "корисний" чи "шкідливий". Усе вирішує доза".
До речі, з юридичної точки зору, коли спортсмен живе за законами країни, в якій офіційно дозволено вживати ті чи інші фармакологічні препарати (а практично в усіх країнах анаболіки застосовують у кардіології, дієтології, терапії й навіть педіатрії), то будь-які заборони - пряме порушення прав людини.
Ну гаразд, коли МОК такий принциповий, і правильний, і вимагає беззастережного виконання вигаданих ним правил, то чому не дотримується їх сам? Чому, приміром, вибачили й допустили до Олімпійських ігор в Атланті дискваліфіковану за вживання допінгу легкоатлетку Людмилу Нарожиденко після того, як вона одружилася й переїхала до Швеції з Росії? Не потрібно бути Шерлоком Холмсом, аби збагнути, що в цьому випадку "доклав руку" голова медичної комісії Міжнародної федерації легкої атлетики швед Лундквіст. Нехай би він спробував "відняти" єдину й заздалегідь заплановану золоту медаль своєї країни.
І куди, скажіть, будь ласка, поділася вся принциповість і непримиренність? Та взяти хоча б ФІНА, яка почала велику війну з допінгом і повела широкомасштабне полювання на китайських плавців. У грудні 1995 року на чемпіонаті світу на "короткій воді" в Ріо-де-Жанейро "спіймалася" на вживанні стимуляторів австралійка Саманта Райлі. Але національна федерація, а згодом і міжнародна лише по-батьківськи покартали Саманту, а медичні комісії обох організацій дійшли висновку, що виявлений у її крові недозволений препарат - "сліди" знеболюючих ліків, яких немає в "чорному спискові". І, мабуть, ураховуючи великий внесок її країни в боротьбу з анаболіками, Райлі не лише пробачили, а й залишили їй титул чемпіонки світу. До речі, друге місце тоді посіла Світлана Бондаренко із Запоріжжя, котра в разі дискваліфікації австралійки автоматично діставала "золото".
Спірне рішення ФІНА намагались оскаржити й китайці, та де там, не доросли! Тим часом Американська асоціація під цей шумок теж мала свою вигоду, зумівши "амністувати" 15-річну Джессіку Фоші, дискваліфіковану ФІНА на два роки. Причому, під цілком дурнестійким "соусом", мовляв, дівчинка не знала як анаболічний стероїд местеролон потрапив у її кров. Лікарі підсипали, чи що?..
Не є таємницею й інше: деякі впливові особи, зацікавлені в усуненні лідерів з інших країн у тому чи іншому виді спорту і "вхожі" до різних антидопінгових комісій, спеціально відстежують і в потрібний момент "наводять" непоміченого конкурента. "Проколів" майже не буває, адже немає практично жодного атлета з великого спорту, котрий не вживав би стимуляторів.
(Далі буде)
