Глобальні норми та російські амбіції
Доцільно взяти до уваги, що в глобальній торгівлі дуже рідко трапляється, щоб хтось пропонував ціни за свої послуги, вироби чи природні ресурси довше, ніж на один рік. «Газпром» з його причіпками діє відповідно до глобальних норм. Ця гігантська установа, як промотор сучасної російської закордонної політики, продовжуватиме далі тиснути на Україну, щоб створювати з Росією «спільні котьолки», в яких приховуватимуться «троянські коники» для підпорядкування України російським імперіалістичним амбіціям. Поки що уряд України спромігся здобути собі найкращу ціну на газ і напевно старатиметься втримати її якнайдовше, але рівночасно треба обов’язково працювати над своїми родовищами енергоносіїв і придбати вигідні контракти з іншими постачальниками палива. Не сміє Україна зневажати консервацію енергії. Її засоби є відносно дешевими і заощадять щонайменше 40% коштів.
Роман МАЦ, коментар до статті Віталія КНЯЖАНСЬКОГО «Таємниці спільного підприємства» («День», № 16, 4 лютого 2006) Досить мовних експериментів!
Люди добрі! Ви подивіться — що роблять з моєю мовою! Яка «мапа»? Який «гелікоптер»? У мене донька навчається в українській школі, українською мовою, але ж я її не завжди розумію. Досить експериментів! Геть суржик канадсько-української діаспори! Колись при підготовці диплому в інституті прямо вказали: готуйтесь до захисту українською мовою, англійською, будь-якою, АЛЕ не «по-русски». Ох і люблять у нас гнути-перегнути палку. От і зараз: кажіть як завгодно, але тільки не на російський манер. Може, досить? Я нещодавно випадково в якійсь газеті (українській, до речі) читав вірш Шевченка. Склалося враження, що то був українсько-«канадсько»-український переклад! Скільки можна? Ви ще латиницю введіть, «мовознавці»! Ох...
Юрій БІЛЕНКО, коментар до листа Анатолія Погрібного «Деколонізація мови: починати з себе» («День», № 16, 4 лютого 2006)
Люди та озброєння
...Якщо вже Росію довести, то «розкачає» будь-кого, і Китай з його щільністю населення. Тільки в Україні розклад інший буде. Думаю, не лише воювати, а й сумувати ніхто не буде з приводу російського наступу...
От усе грамотно. Читаю й дивуюся. Одне бентежить — розраховуючи такі людські ресурси, ви забули про тактичне наступальне озброєння, до якого належать не лише деякі види ядерних боєголовок, а й вакуумні бомби, й літаки, вертольоти, танки. Воно, звісно, правильно, танків і літаків «москалі» вам залишили достатньо, коли покидали Україну, але ж воно все вже старе...
Ігор КАРГІН, з коментарів до публікації Олександра ЛЯШЕВА «Україна та «російський ведмідь»: міфи й цифри» («День», №16, 4 лютого 2006)
«Шукаю зв’язки з моєю родиною»
З величезним задоволенням читаю матеріали з газети «День». Соловки — це болюче питання кожної родини, яка так чи інакше була пов’язана з таборами. Мого діда, Коваленка Леонтія, теж вивезли на Соловки і вже ніколи він не повернувся в Україну.
Маю приватне питання до автора — журналістa Андрія Зиля. Ви пишете: «Перший розділ книжки займають вже згадувані листи Н. Суровцової до Кіри Іванівни Данилової. Власне, це оригінали листів, надісланих автору з Києва Лесею Падун-Лук’яновою, ще в 1997 році». Я власне шукаю адреси цієї пані — Лесі Падун. Називаюсь Ніна Падун — шукаю всі можливі зв’язки з моєю родиною — родиною мого батька і діда: Падуна Григорія і Падуна Омеляна і їх братів. Буду вдячна, якщо Ви зможете дати мої координати пані Лесі, або ж з її дозволу — її координати.З повагою Ніна Падун — асистент у справах контактів зі Сходом Human Life International — Europa регіональне бюро Human Life International для Східної і Середньої Європи.
Моя адреса: [email protected] Nina Padun. Human Life International — Europa ul. Jaskowa Dolina 47/2, 80-286 Gdansk; Polska.
Дякую сердечно.
Ніна ПАДУН, коментар до публікації Андрія ЗИЛЯ «Не можу витерпіти чужих страждань...»: Архангельське «вікно» Надії СУРОВЦОВОЇ («День», № 5, 20 січня 2006)
Від редакції: Найближчим часом «День» спробує допомогти пані Ніні зв’язатися з автором матеріалу.
