Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Рятівна краса

29 серпня, 2001 - 00:00

Краса не лише допомагає людям виглядати «на всі сто», а й ці сто — в найрізноманітніших валютах світу — заробляти. Судячи з результататів восьмирічних досліджень, людей приймають на роботу й звільняють саме на підставі їхнього зовнішнього вигляду та й платять часто на тій самій підставі.

Деніел Хаммермеш, професор економіки з Техаського університету, прочитає в Мельбурні, в Австралії, лекцію на тему «Економіка краси», повідомляє «Корреспондент.net» з посиланням на Бі-Бі-Сі. Лікар Хаммермеш проводив свої дослідження в Північній Америці. Вони свідчать, що якщо ми збудуємо своєрідну піраміду краси, то близько 30% людей, що перебувають на її вершині, тобто найкрасивіших, отримуватимуть на 10-12% більше, ніж ті 15%, що перебувають унизу піраміди. Професор Хаммермеш каже, що ця різниця його не шокувала: «Я знав, що ця тенденція реальна, але думав, що буде більше». «Подумайте про ту гігантську значущість, яку вся наша культура надає красі в різних галузях людської діяльності, й вам самому цифра 10-12% не здаватиметься дивною», — сказав Хаммермеш у інтерв’ю Бі-Бі-Сі.

Багато хто вважає красу категорією суб’єктивною. Хаммермеш із цим не згоден. «З деякими регіональними й культурними відхиленнями — не будемо брати примітивні суспільства, наприклад, — стандарти краси в сучасному світі приблизно одні й ті самі.

Грубо кажучи, в кабінках шоферів у всьому світі висять одні й ті ж фотографії. Ми намагаємося використати гранично об’єктивні методики, пропонуючи учасникам опитувань визначити за запропонованими фотографіями, хто гарний, а хто ні, але різниця тут невелика».

Але чому красиві люди досягають успіху в нашому суспільстві?

Професор вважає, що річ у споживацькому ставленні. «Ми вважаємо за краще завжди мати справу з кимось більш привабливим. І це стосується не лише кіно або модельного бізнесу — в нас був приклад, коли в адвокатській конторі біля дверей сиділи більш симпатичні працівники, а «страшніші» — скажімо так, на Камчатці. Гарні люди зуміють вийти на лідируючі позиції».

Цікаво, що себе професор Хаммермеш вважає не страшним і не красивим: «Скажімо так, що на піраміді краси я в середніх 50%».

Газета: 
Рубрика: