«Ганна-Оксана Липа — мисткиня із семантично багатим мисленням, — вважає історик мистецтва, професор, проректор Львівської академії мистецтв Роман Яців. — Її схильність до архетипічного моделювання є результатом розвиненої інтуїції, зумисного проникання в щільні пласти культурної пам’яті. Вибудувана нею методологія ввібрала у себе не лише ірраціональний формально-образний пошук, а й системну логічно-раціональну роботу. Ця авторка може витлумачити естетичну природу своїх творів з позиції духовних практик. Знакові елементи, які включені в певні структури кераміки та малярства, мають наукову похідну. Відтак морфологія її композицій ув’язана з трансцендентним сприйняттям місця і часу. Мисткиня оперує поняттям ритуалу, натомість трансформує його в механіку естетичної самоідентифікації. Такі ускладнені «процедури» впливають на духовну та формотворчу цілісність робіт Ганни-Оксани Липи, вирізняючи її з-поміж тих сучасних українських художників, що репрезентують нову якість осмислення етнічної традиції».
Сама ж мисткиня розповіла «Дню», що концепція виставки Saсrum — «матерія і дух», вічна матерія, яка безконечно прокручує себе в нових поколіннях. «Ця виставка присвячена родоводу і цій землі, де я народилася, моїй родині, яка не тільки мене виховала, а й була на сторожі культурних цінностей, — каже Ганна-Оксана Липа. — Казав Бальзак, що крайня необхідність породжує великий поштовх. Отже, моя виставка присвячена отому духу, чоловічому первневі-мечу, який повинен нас захищати. Зокрема — захищати наші культурні цінності. Бо тільки тоді, коли ми будемо сильними, нас поважатиме світ».
Мисткиня говорить, що їй важливо показати повернення сакрального простору, світла в душах, бо на тлі безбожжя й твориться зло! Також зазначає, що хоче показати шлях митця, який потрібно було пройти-витримати в країні викривлених дзеркал і зберегти чистою душу. Згадує й роман-притчу Кобо Абе «Жінка і пісках», бо саме в ньому відчитала-відчула, що в будь-якому заглушші, в будь-якій емоційній пастці трагічної самотності в жорстокому безглузді життя можна знайти живильну вологу. «Ми живемо в прекрасному місці — Україні. Ми повинні вміти толерувати і водночас вміти бути самодостатніми й сильними», — каже художниця. І додає, що своїми художніми образами створює Космобудову, бо наша земля має сакральне значення — вона священна, дана нам Богом у спадок. І її треба любити і боронити водночас.
Експозиція-ретроспектива триватиме до 8 липня.
